Із січня минулого року 32-річний подолянин Володимир Хитрук перебуває у лавах ЗСУ. Спочатку пройшов підготовчий навчальний курс, а 14 березня вже був рядовий Хитрук на одному із блокпостів Авдіївки. Не встиг познайомитися та словом перемовитися з бійцями, як ворог накрив щільним вогнем.
Пізніше дізнався, що позиція російських окупантів лише за 200 метрів від їхнього блокпоста. А бувалі побратими розповіли, що їх тут майже 30 осіб, хоча ситуація та штатний розпис вимагають значно більшої кількості. Досі не вистачає на війні елементарного — боєприпасів, сучасної броньованої техніки, одягу. Ворог постійно веде нищівний вогонь з усіх наявних видів зброї, а українським бійцям не дозволено у відповідь жодного пострілу! Тішить, що нарешті постачання продуктів харчування налагодили, волонтери теж неабияк виручають — теплим одягом забезпечили...
Познайомитися з Володимиром Хитруком довелося під час його відпустки, коли боєць навідався у рідне село до мами. Неочікуваний подарунок зробив рідним! Радо вітали хлопця численна рідня та керівництво села. По-особливому тепло обійнявся з братом, пригадавши останню телефонну розмову перед запеклим боєм: «Бережи маму! Як виживу, одразу передзвоню», — більше слів не знайшлося.
Як вдалося вціліти та залишитися серед живих — досі не збагне. А от перший бій запам’ятав назавжди. Тепер відверто зізнається, що дуже страшно було. Здавалося, що кожен постріл — саме в тебе, кожна куля — твоя.
Та людина до всього призвичаюється. І Хитрук теж звик.
— На блокпосту один одному допомагаємо, виручаємо, — розповідає воїн. — Одна місцева жінка, що живе неподалік, в Авдіївці, допомагає — пере одяг та білизну. У неї є свої діти, а вона прихистила ще чотирьох сиріт, чиї батьки загинули під час обстрілу. А один старенький, з місцевих, приходить на блокпост їсти. Ми з його криниці воду беремо. Є ще в нас собака Ліса: коли хтось чужий наближається — одразу голосно гавкає, попереджає. Є коти. А от газет українських немає, радіо не слухаємо, телевізор не дивимося, бо всі канали тут ворожі й чужі.
Днями у Володимира Хитрука закінчилася відпустка. Має повертатися, бо заміни поки що немає. Демобілізувати обіцяли аж у квітні. А поки що мріє, як повернеться додому, забуде про всі негаразди, нап’ється криничної води та поїде з братом на Буг рибалити. Про більше щастя годі й мріяти!
Семирічка
Гайсинського району
Вінницької області.
