Лише через 73 роки відкрито невеличкий пам’ятник жертвам трагедії села Козари Носівського району на Чернігівщині. Його спалили нацистські окупанти. А все тому, що у навколишніх лісах діяв партизанський загін, а мешканці села активно йому допомагали та попереджали про небезпеку. Проте радянські партизани традиційно не дбали про безпеку мирних жителів.
На початку березня 1943 року в козарських лісах почалася широкомасштабна операція з використанням бронетехніки та авіації проти партизан, яких вдалося вибити із лісової бази. 11 березня 1943 року, коли село ще спало, його оточили і почали розправу: 270 людей похилого віку, жінок і дітей спалили у сільському клубі. У місцевій школі розстріляно і спалено понад 200 дітей разом з учителями. Загалом нелюди знищили майже чотири тисячі безневинних, і село фактично перестало існувати.
Як і Корюківська, Козарівська трагедія протягом тривалого часу залишалася невідомою широкій громадськості. Лише 1963 року стараннями місцевих мешканців тут збудовано пам’ятник Матері, а тепер постав і цей знак пошани.
Чернігівська область.
Факт
«Кількість загиблих: вбито і спалено 3908 жителів.
Кількість знищених дворів або будинків: повністю спалено — 870 дворів селян і всю інфраструктуру населеного пункту».
Український інститут національної пам’яті «Україна під нацистською окупацією. Спалені села (1941—1944)», ст. 281.
