Обережно: отрута
Нещодавно в Дарницькому районі Києва неподалік озера Тягле було виявлено ціле сховище люмінесцентних ламп. Це набуло резонансу завдяки допису і публікації фото з місця події одного з небайдужих киян на своїй сторінці в Фейсбук. Після цього на звалище прибула ціла делегація з КМДА, і згодом лампи таки було зібрано та вивезено. Щоправда, такі звалища в нашій країні аж ніяк непоодинокі, бо утилізацію шкідливих відходів давно пущено на самоплив. Яка насправді ситуація і чим це загрожує нашій екології в подальшому, «Голос України» попросив прокоментувати експертів.
Так, представник Українського екологічного центру Олександр Соколюк наголосив, що вся ця акція була більше схожа на саморекламу київських чиновників, аніж на реальні дії. Насправді ж, каже еколог, у нас у країні фактично немає підприємств, які б займалися утилізацією шкідливих відходів, зокрема й таких, що містять дуже шкідливу речовину, як у вже згаданих лампах — ртуть.
— Раніше такий завод був у Горлівці, тепер через війну Україна взагалі немає куди відправляти на переробку подібні відходи. Тож не маємо і жодної гарантії, що ті лампи, які так показово прибрали під спалахи телевізійних камер, не з’являться на іншому звалищі. І вже тим паче, ніхто не застрахований, що завтра подібний смітник не отабориться в його районі. Та й самі люди майже не задумуються, до чого може призвести їхня халатність, — каже Олександр Соколюк.
Він також зазначив, що на сьогодні на державному рівні відсутній будь-який контроль за переробкою та утилізацією шкідливих відходів, надто тих, що містять ртуть. Та якщо раніше такими забруднювачами були великі підприємства, і їх легко було проконтролювати, то нині масове забруднення дає побут, що фактично не піддається обліку, та й система штрафів у нас недосконала. Тим часом об’єми забруднення збільшилися в рази.
І це загрожує не лише екологічною катастрофою, а й є прямою небезпекою для здоров’я нації. Тому вкрай потрібна єдина, підконтрольна державі, система утилізації відходів. А для цього необхідні потужності.
До слова, небезпечність ртуті полягає в тому, що вона має властивість «висіти» в повітрі й у такий спосіб легко потрапляти в організм людини, накопичуватися там та провокувати всілякі ускладнення і захворювання. При попаданні в довкілля ці хімічні сполуки переходять до живої природи — птахів, риб, а також у водойми і, звісно ж, через природу — до людини. Та, враховуючи енергоефективність таких ламп, ми майже не замислюємося про те, наскільки вони шкідливі для нашого здоров’я та стану довкілля.
Тим часом кореспондент «Голосу України» вирішив зателефонувати на фірми, які приймають цю сировину на утилізацію. Серед них був і телефон оперативно-рятувальної служби, проте він значився, як такий, що не обслуговується. Натомість відповіли в столичному товаристві з обмеженою відповідальністю «Демікон».
Як розповіла його директор Лідія Яковлєва, товариство займалося переробкою ламп ще з 1998 року, для цього мали всі потужності. Клієнтами були як великі підприємства, так і дрібні фірми. Також товариство через систему тендерів збирало лампи в школах, дитсадках, державних установах тощо. Та настав 2011 рік, і «Демікон» позбавили ліцензії. Лідія Давидівна пояснила це тим, що тодішній міністр екології, який нині — в бігах, запровадив практику видачі ліцензій сумнівним фірмам, які не мали жодного стосунку до утилізації та переробки таких відходів. «Демікону» тим часом свої потужності довелося законсервувати. Влада помінялася, а все так і залишилося. Хоча, як зазначає директор, вона вже неодноразово зверталася до нинішніх високопосадовців, проте віз і нині там. Тепер «Демікон» є лише посередником, тобто приймає непотріб і передає його іншій фірмі, що розташована в Кіровограді. А фізична особа взагалі позбавлена можливості принести свій непотріб для утилізації. І тут постає аж два запитання: чи не простіше все ж таки було б переробляти зібране в Києві на місці, враховуючи транспортні затрати і чи має кіровоградська фірма свої потужності з переробки?
Дуже хотілося, аби ці відповіді дали нам чиновники, які за своїми посадовими обов’язками мають дбати про чистоту довкілля.
На знімках: звалище біля озера Тягле.
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.
