Торік у Німеччині зареєстровано 1,2 млн. осіб, котрі шукають тут притулку. А вже цього року до них додалося ще кількасот тисяч біженців. Потік мігрантів не міліє — із Сирії, Лівану, Ірану, африканських і балканських країн. Вони намагаються обживати території густонаселених міст.
Якби до будь-якої країни прибула така кількість навіть інтелігентних людей, то й у цьому разі певних проблем не вдалося б уникнути. А нині йдеться про втікачів від війни і бідності, які досі жили у цілком протилежних соціально-культурних умовах. Тож навряд чи можна сподіватися, що вони спроможні швидко адаптуватися в інше суспільство. А відтак і в прибульців, і в господарів виникають чималі проблеми.
Якщо на початку цих великих переселень німці здебільшого прихильно ставилися до чужинців, намагаючись їм допомогти, то з часом стосунки стали прохолодними. Хоча, читаючи офіційну пресу, можна дійти висновку, що жодних проблем із прибульцями немає, або, якщо навіть є, то вони локальні й швидко вирішуються. Насправді це не зовсім так або зовсім не так. Передовсім тому, що на утримання такої кількості людей потрібні чималі кошти, не передбачені бюджетом. Тож уряду довелося брати їх з інших джерел, що викликає хвилю невдоволення у пересічних німецьких громадян, які, буває, дуже своєрідно його зривають: громлять гуртожитки чи табори біженців, а про бійки «наших» і «чужаків» годі й казати.
Цей «раздрай» у суспільстві знайшов відображення у політикумі: навіть у правлячій коаліції стосовно біженців ніяк не дійдуть згоди. Якщо канцлер ФРН Ангела Меркель зі своїми прихильниками закликає до толерантності, переконуючи, що Німеччина впорається з прибулими, то опоненти жорстко критикують її за таку політику, вимагаючи закрити кордони, зробити жорсткішим законодавство, залишаючи в країні тільки політичних вигнанців. Експерти вважають, що Меркель надто ризикує, адже нині в країні відбуваються земельні вибори, на яких представники правлячих партій програють правим силам, котрі вважають помилковою політику канцлера щодо біженців.
Однак Меркель гне свою лінію. В інтерв’ю одному з телевізійних каналів вона заявила, що її підхід до подолання міграційної кризи не має альтернативи, й намагалася переконати в цьому співвітчизників.
Після цього інтерв’ю німці, котрі досі очікували плану «Б» від Меркель, аби знати, чим закінчиться уся ця історія, та сподівалися, що уряд обмежить в’їзд мігрантів до країни, були вкрай розчаровані: його в канцлера немає.
І хоча Меркель розуміє занепокоєність суспільства, однак переконана, що Німеччина з проблемами впорається. Хоч не заперечує, що міграційна криза дуже важка, і від її розв’язання залежить майбутнє становище Німеччини у Європі, а Європи — у світі. Тож вона хоче добитися, аби Європа, котра нині закриває свої кордони для біженців, знайшла спільний шлях та зрозуміла, до чого призведе закриття Шенгену. Щоб розв’язати цей вузол міграційних проблем, ЄС має діяти спільно. Тим часом Європейський соціальний фонд, чиї кошти призначені для інтеграції мігрантів, відмовив Німеччині у фінансовій допомозі.
Берлін.
