Над цим запитанням замислюються автори громадської ініціативи «Реформи мають бути справжніми».


Днями народні депутати, урядовці та представники громадського суспільства представили своє бачення концепції розвитку держави.


«Ми розуміємо, що нині криза не в прізвищах, а в тому, якою ми бачимо країну, — сказав під час презентації народний депутат від Блоку Петра Порошенка Мустафа Найєм.

— Маємо певний план розвитку країни на найближчі кілька років. За нами досвід, і ми чітко розуміємо, що хочемо зробити». Парламентарій запропонував усім бажаючим долучитися до такого проекту, поставивши свої підписи під відповідним маніфестом, який ось уже тиждень, як оприлюднено в електронному вигляді. За його словами, дуже важливо, що в цьому випадку люди мають можливість підписуватися не під конкретними гаслами чи лозунгами, підтримувати не команди чи персоналії, а можуть об’єднатися навколо конкретних ідей і докладати власних зусиль для їх втілення в життя.


На думку колишнього заступника міністра економічного розвитку та торгівлі Максима Нефьодова, нині в нашій країні відбувається багато процесів, які не можна назвати реформами. «Це повільний, обережний, складний і болісний процес перетягування каната без використання будь-яких менеджерських зусиль, які є стандартними в бізнесі, і без чіткого окреслення мети, до якої ми хочемо прийти», — каже він. Учорашній урядовець упевнений: замість того щоб рухатися вперед, ми намагаємося не впасти назад, а рішення на кожному окремому етапі ухвалюються по півтора-два місяці. Ось реальні причини того, що реформи рухаються так повільно і є несправжніми, вважає він.


Позафракційний народний депутат Вікторія Пташник під час презентації пригадала: не так давно кожен ішов у владу зі своїм власним планом дій, який нині намагається реалізувати в силу тієї посади, яку обіймає.

«Здавалося, після Революції це буде легко, — каже вона. — Ми й подумати не могли, що матимемо справу зі старими проблемами». Парламентарій припустила, що кожен, хто нині долучився до маніфесту, вже має на своєму рахунку власну маленьку перемогу, досягнуту на своєму місці. Але  ефективнішим буде об’єднання заради досягнення спільних цілей, переконана вона.


Загалом маніфест містить тринадцять позицій. Так, наприклад прогнозується, що парламент проголосує за нове виборче законодавство, скасувавши мажоритарну систему, відкривши партійні списки, обмеживши політичну рекламу і забезпечивши прозорість фінансування політичних партій. Відбудеться реформа судової системи та її повне очищення на основі конкурсного добору суддів та звільнення всіх недобросовісних і нечесних людей у мантії. Роль держави в економіці та в інших сферах життя істотно зменшиться, а індикатором цього стане консолідований державний бюджет, що не перевищуватиме 40 відсотків ВВП, з подальшою тенденцією зниження до 35 відсотків. Унаслідок кардинальної інституційної реформи системи виконавчої влади кількість державних службовців скоротиться на 50 відсотків, а державна служба стане престижною тощо. Завершується цей перелік положенням про «наявну консолідовану стратегію щодо Донбасу та Криму, яка поділяється більшістю громадян та втілюється спільними зусиллями держави та громадянського суспільства».


Автори ініціативи, а це переважно молоді політики, які прийшли у владу не так давно, сподіваються, що вона зможе перерости в громадську організацію. А в найближчій перспективі — формування проекту неполітичного технократичного уряду включно з програмою дій. Очікується, що його презентують уже наступного тижня.