Минулого четверга площа перед сєверодонецьким міським Палацом будівельників була завішана жовто-блакитними прапорами. Ці полотнища (121!) активісти майдану збирали по всій Україні. Кожне місто, де побувала хода, додало своє знамено, супроводжуючи його написами з побажаннями. 122-й і123-й прапори були приєднані в Сєверодонецьку. Звідси акція вирушила до Новоайдара, Щастя та Станиці Луганської.
На знімках:
Сєверодончани приходили з дітьми, щоб написати своє побажання на прапорі.
Катерина ВАЛЕВСЬКА.
За словами організатора "Великої української ходи" Катерини Валевської, на Луганщині перший прапор був приєднаний у добровольчому батальйоні "Айдар" ще напередодні Новорічних свят 2015 року в селі Половинкіно, потім додалися прапори Старобільська та Привілля, коли наші вже зайняли Лисичанськ. Далі хода пішла у Донецьку область.
-- Я всім кажу, що наші думки матеріальні, тому люди пишуть на прапорах про те, чого дуже хочуть, -- каже Катерина. -- А хочуть вони миру, добра, спокою. Коли розгортаються всі понад 120 прапорів, здається, ніби з'являється цілий острівок добра. На нашу акцію приходять багато людей. Ми з ними спілкуємося, обіймаємося, обмінюємося контактами. Можу відзначити, що за рік на Луганщині потеплішало в тому сенсі, що люди змінилися. Мені боляче, коли я чую, що, мовляв, "вы нас ненавидите за то, что Донбасс начал сепаратистское движние". А я їм кажу: а ви пройдіть і прочитайте, про що пишуть люди на прапорах. На кожному з них ідеться про Луганщину та Донеччину, є слова підтримки, розуміння, побажання визволення тощо.
-- Ми часто буваємо в бійців, возимо їм їжу, одяг, а хотілося зробити для них щось неймовірне, -- розповідає Катерина. -- Тож вирішили привезли під Горлівку батальйону "Айдар" виставку прапорів. Я взагалі хотіла вивісити їх на нульовій позиції, щоб ворог бачив. Але комбат заперечив: "Ти хочеш нам вогняний Новий рік влаштувати? Сєпари, як побачать твої прапори, -- збіжаться сюди звідусіль".
Тепер у Катерини Валевської нова ідея. Майже в кожній країні світу живуть українці, існують українські діаспори. Отже, активістка хоче звернутися до них із пропозицією взяти участь в акції, а саме -- підписати свої прапори, надіслати їх музею. Перші її підтримали українці, які живуть у Німеччині, потім відгукнулися земляки з Нью-Йорка, Нижньої Саксонії. "Велика українська хода" готується піти планетою.
Павло ВОРОНЦОВ.
Фото автора.
Луганська область
