У селищі Опішня, що на Полтавщині, почали відзначати 30-річчя тамтешнього Національного музею-заповідника українського гончарства.
На знімку: візитівка музею-заповідника нагадує про те, що правічна глина єднає землю і небо.
За "дорученням" Ради Міністрів його започаткували в березні 1986 року як музей гончарства. Та вже через три з половиною роки було прийнято урядову постанову про формування на тій базі Державного музею-заповідника, який у 2001 році одержав статус Національного. Зрештою, став унікальним осередком збереження, дослідження та популяризації нашої гончарської спадщини.
Сьогодні він має 11 підрозділів, які перетворюють заклад на живий організм плекання українського духу. Адже 50 тисяч "оречевлених" одиниць зберігання -- то лише одна з "цеглин" цього безмежного Храму. Зі своїми науково-дослідницьким і духовно-культурним центрами, виставковими залами, видавництвом, книгозбірнею, резиденцією для творення нових шедеврів сучасними художниками-керамістами, меморіальними садибами корифеїв, дитячим керамлендом...
За цими та багатьма іншими принадами сюди впродовж трьох десятиліть приїздять тисячі відвідувачів. У ці ювілейні дні їх детальніше знайомлять із "родзинками" колекцій, пропонують посидіти за гончарним кругом, відчути тепло глини та свого першого виробу з неї, виготовленого "в чотири руки" з майстром. Однак такі зустрічі -- то лише своєрідна прелюдія до масштабних "іменин" музею-заповідника.
Як повідомив власкору "Голосу України" його фундатор -- нинішній директор розташованого в Опішні академічного Інституту керамології, доктор історичних наук Олесь Пошивайло, головні врочистості з нагоди 30-річчя закладу відбуватимуться тут улітку та восени. Зокрема, під час традиційного "Здвигу", Дня гончаря та інших заходів.
Василь НЕЇЖМАК.
Фото автора.
Полтавська область.
