У Запоріжжі — щось схоже на культурний скандал. Двоє колишніх директорів Національного заповідника «Хортиця» виступили на прес-конференції проти продовження Міністерством культури контракту з чинним гендиректором. При тому і перший директор Арнольд Сокульський, і Костянтин Сушко не претендують на посади — вік уже не той, молодшому з них цього року виповнюється сімдесят...
Та й до нинішнього керівника заповідника Максима Остапенка, і як до людини, і як до археолога — жодних претензій. Навпаки, К. Сушко і А. Сокульський високо цінують археологічні відкриття М. Остапенка на острові Хортиця. Але до нього багато запитань саме як до гендиректора заповідника. Костянтин Сушко напередодні проїхав дорогами Хортиці й зробив чимало знімків-свідчень безгосподарності, занедбаності й прямої шкоди, завданої іміджу Національного заповідника й природі острова. Його думка така: керівництво однієї із знакових культурних установ Запоріжжя вразив «синдром музею». Тобто всі зусилля зосереджені на трьох гектарах північної частини острова в районі Музею запорозького козацтва та історико-архітектурного комплексу «Запорозька Січ», а решта — 2359 га! — поза увагою. Тут, за словами Костянтина Івановича, чинний директор ні на крок не просунувся вперед і не зберіг навіть того, що було зроблено до нього.
Йдеться передусім про унікальний «Скіфський стан», через який уже поновлено ґрунтову дорогу, та про меморіально-культурний комплекс «Протовча». Поіржавіли чи взагалі демонтовані вказівники, все захаращено сушняком і сміттям, дороги вщент розбиті. А основна теза прес-конференції, озвучена А. Сокульським: чинний гендиректор «не зміг відійти від опіки небідними людьми», погляди яких далекі від українських цінностей та святинь українського козацтва...
Висновок учасників прес-конференції однозначний: перш ніж ухвалювати остаточне рішення щодо призначення гендиректора «Хортиці», в Міністерстві культури мають створити комісію із незаангажованих людей, які б виїхали в заповідник і побачили все самі. По-друге, було б логічно, якби чинний гендиректор не ставився в однакові умови з іншими претендентами на посаду, тобто не лише склав би перспективний план розвитку, а й відзвітував за вісім літ своєї роботи. І третє. Як сказав Арнольд Сокульський: «Хортицею має керувати передусім патріот і фахівець, коли не фанат, історії козацтва».
Тут варто відійти і від теми прес-конференції. Нещодавно в Запоріжжі, зі зміною влади, оприлюднено і новий склад міської комісії з топоніміки. До неї переважно увійшли люди, які поспішили задекларувати своє бачення справи так: «Не варто створювати нових ідолів і нові міфи. Раніше в нас були на кожному куті пам’ятники Леніну, а тепер — Шевченку. Це теж перегин... Нам важливо розвінчати міф про те, що Запоріжжя є столицею козацтва. Це міф. На Хортиці ніколи не було Січі... І тому, коли говорять про запорізьких козаків і Запоріжжя й на кожному куті пропонують називати провулок якогось козака або козацького гетьмана, це маячня. Це міф, а міфи треба розвінчувати»...
Отак! Але ж у Запоріжжі зараз немає ЖОДНОГО пам’ятника Шевченку — є бюст біля Шевченківської райадміністрації. Площу Шевченка, названу так ще за царя(!), перейменували в площу Академіка Клімова. З козацтвом і справді пов’язані назви кількох вулиць, утім, цілком очевидне засилля імен партійних вождів. І вулиця Чекістів є. А проспект Леніна починається площею Леніна в Ленінському районі біля пам’ятника Леніну, що навпроти Дніпрогесу імені Леніна, гребля якого створила озеро імені Леніна з портом імені Леніна і островом імені Леніна! Як бачимо, саме час боротися з «козацькими міфами»!..
Про настрої у владних коридорах міста і області красномовно свідчить поведінка представників ЗМІ на прес-конференції. Її організатори — культурні люди, цілком аргументовано висловили свою позицію. У відповідь — по-справжньому агресивна реакція журналістів (чи начебто журналістів) якихось невідомих чи маловідомих видань. Вони намагались перевести розмову в розряд розбору пліток, «компроматів» тощо. Дякувати Богу, що і Костянтин Сушко (до речі, відомий запорізький письменник — тільки про Хортицю у нього десять книг), і Арнольд Сокульський з честю вийшли із ситуації. Про що свідчать подальші події. Наступного після прес-конференції дня вдалося знайти лиш одне місцеве видання, де хоч згадано, що в прес-клубі обласної Організації НСЖУ щось про Хортицю говорилось... Усе-таки вміють у нас працювати «с писателями», коли захочуть...
Запоріжжя.
Фото з архіву автора.
P. S. Міністерство культури України не дослухалося до аргументів учасників звітної прес-конференції, і Максима Остапенка перепризначено генеральним директором Національного заповідника «Хортиця».
