Він виріс в азербайджанській сім’ї, але став українським патріотом. Вчився на медика, але став суддею. Готує докторську дисертацію з інституту негласних дій відповідно до нового Кримінального процесуального кодексу, а кандидатську захистив з... екології.
Голова Апеляційного суду Чернігівської області Садіг Тагієв (на знімку) упевнений: «Для судової реформи потрібна політична воля». І готується видати «Кавказ» Тараса Шевченка...
Для чого йому екологія?
«До 16 років я пив чисту джерельну воду у себе на батьківщині, в передгір’ї Кавказу, — каже Садіг Рзаєвич. — А ось у Чернігові ми бачимо брудний Стрижень, і ніхто не може навести лад. Для чого благополуччя, якщо нема здоров’я?» Тож і захистив дисертацію «Охорона навколишнього середовища (обов’язки фізичних осіб)».
Він із роду довгожителів — прабабуся прожила понад 100 років, дід помер у 94, працюючи вчителем, а батькові — вченому з бавовництва — нині 89 років, і він ще працює науковим консультантом. Проте рано захворіла мама, і юний Садіг вирішив стати лікарем. «Хто ж вилікує маму, як не я?!» — проста логіка азербайджанського хлопця.
Його друг Заур вирішив вступати після школи на Кубані. З ним поїхав і Садіг. Та йому порадили їхати ще північніше, адже на Кубані тоді був період Медунова — час жахливої корупції. Прийшов юнак в аеропорт і просить квиток... куди-небудь. Касир була здивована і готова викликати міліцію. «Мені ще не було 17 років, я ще голитися по-нормальному не починав, — сміється, згадуючи, Садіг Рзаєвич, — а тут ще нові туфлі ногу натерли, і я кривлюся... Звичайно, вона запідозрила, що я з дому втік. Та я пояснив жіночці, що треба квиток у велике місто, де вчать на медика. Київ — столиця, я туди не хотів і вибрав Донецьк».
Але не вступив — нелад із документами. Розізлився на себе і пішов... у ліс. Працювати. Ліс валив. А за рік змужнів, бороду вже став голити по-справжньому і гроші великі заробив. Знову поїхав у Донецьк, де й став студентом медичного вузу. А по закінченні розподіл отримав у Луганськ. Відпрацював три роки — тоді з цим було строго.
Із лікарського халата — у мантію
Став завідуючим відділення стоматологічної лікарні, був у резерві головного лікаря, але... виникла якась алергія на ліки. Оскільки статистом в управління охорони здоров’я не захотів іти, то став... експертом-криміналістом у Кремінському районі на Луганщині. Із лікаря — в міліцейські працівники! І, відповідно, треба здобувати юридичну освіту. На 4-му курсі заочного навчання в Українській юридичній академії уже працював слідчим у Рубіжному, де й двоє синів у них з дружиною народилися.
Сім років Садіг Тагієв — суддя в Рубіжному. Потім — суддя Апеляційного суду в Луганську, заступник голови суду. Робота по тяжких злочинах — не із приємних, тож і визнання його заслуженим юристом України стало достойною шаною за нелегку працю.
Заслужений юрист України, голова Апеляційного суду Чернігівської області Садіг Тагієв упевнений: «Початок корупції в судовій системі покладено після відставки Голови Верховного Суду Бойка. Саме тоді пішли комбінації з використанням судових рішень. Були великі надії на Ющенка і Тимошенко, але за 5 років не зроблено жодного кроку для подолання корупції в судовій сфері. Мало того — кожна партія мала свої ручні суди в різних районах Києва. Система не змінилася і сьогодні!»
Щойно Садіг Тагієв підписав документи, які дають право 26 суддям (із 43) Апеляційного суду Чернігівської області вийти на пенсію. Ким їх замінити? Адже треба десь їм взяти і житло — а це вже шлях до корупції, бо держава житла практично не виділяє.
Садіг Рзаєвич пригадує: «Коли я прийшов працювати у Чернігів, до мене підкочувалися ходоки, мовляв, давай ми тобі зруб поставимо, де скажеш. Я відмовився і сам купив ділянку біля Десни та й потихеньку будуюся». До речі, мікрорайон, де отаборився азербайджанець Тагієв, у Чернігові зветься... Кавказ.
Як зробити караючий меч справедливим?
У робочому кабінеті голови Апеляційного суду Чернігівської області Садіга Тагієва висить портрет і фраза судді Верховного суду США Поттера Стюарта: «Справедливість — це і є те, що люди чекають від правосуддя».
Садіг Тагієв переконаний, що хоча реформи в судовій системі не можна провести так швидко, як у міліції чи в СБУ, але при політичній волі керівництва держави, при відсутності подвійних стандартів щодо дотримання закону можна змінити багато і швидко.
«У нас що багатша людина, то швидше виліковуються рани від караючого меча правосуддя. А закон повинен бути один для всіх! — гаряче доводить суддя. — А давайте подивимося кадри — у Нобелівських лауреатів, крім Нільса Бора, жоден нащадок не став лауреатом, бо розум у спадок не передається. А в нас скільки дітей прокурорів, суддів працюють на батьківських місцях?! Не кажу, що треба всіх їх звільняти, але люстрацію провести необхідно. І, звісно, для судової реформи потрібна якість законів та єдність практики».
Мрія про музей годинників
У кожного великого керівника є за кабінетом кімната відпочинку. Там, як правило, диван для відпочинку, бар для розслаблення... У Садіга Тагієва теж є така кімната. Але вона вся заставлена... годинниками.
Він із вогнем в очах готовий розказувати про кожен із своїх понад 200 експонатів, частина яких ще лишилася в окупованому Луганську. Ось він тримає в руках каретний годинник — заводить його, дає почути мелодію. До речі, всі годинники — працюючі. Перший із них він відремонтував сам, а знайшов у якогось діда під хлівом. Тепер же основу колекції становлять камінні годинники — з фігурами, з боєм, з різними секретами.
І мріє Садіг Рзаєвич відкрити у Чернігові музей годинників — уже придивлявся приміщення, готовий передати значну частину свого надбання та дуже сподівається у вирішенні цього питання на нову чернігівську владу.
Та ще в його планах — попрацювати у Канівському музеї-заповіднику Тараса Шевченка, щоб підготувати і видати поему «Кавказ» різними мовами.
Чернігів.
Фото автора.
