У селищі Опішня, що на Полтавщині, почали відзначати 30-річчя Національного музею-заповідника українського гончарства.
За дорученням Ради Міністрів його започаткували у березні 1986 року як музей гончарства. Та вже через 3,5 року було ухвалено урядову постанову про формування на його базі Державного музею-заповідника, який 2001-го одержав статус національного. Зрештою, став унікальним осередком збереження, дослідження та популяризації нашої гончарської спадщини.
Сьогодні він має 11 підрозділів, які перетворюють заклад на живий організм плекання українського духу. Адже 50 тисяч одиниць зберігання — то лише одна з цеглин цього безмежного храму. Зі своїми науково-дослідницьким і духовно-культурним центрами, виставковими залами, видавництвом, книгозбірнею, резиденцією для творення нових шедеврів сучасними художниками-керамістами, меморіальними садибами корифеїв, дитячим керамлендом...
За цими та багатьма іншими цікавинками сюди протягом трьох десятиліть приїздять тисячі відвідувачів. У ці ювілейні дні їх детальніше знайомлять з колекціями, пропонують посидіти за гончарним кругом, відчути тепло глини та свого першого виробу з неї, виготовленого «в чотири руки» з майстром. Однак такі зустрічі — то лише своєрідна прелюдія до масштабних «іменин» музею-заповідника.
Як повідомив власкору «Голосу України» його фундатор, нинішній директор розташованого в Опішні академічного Інституту керамології, доктор історичних наук Олесь Пошивайло, головні урочистості з нагоди 30-річчя закладу відбуватимуться тут влітку та восени. Зокрема, під час традиційного «Здвигу», Дня гончара та інших заходів.
Полтавська область.
