Перипетії президентських перегонів залишаються провідною темою в американських ЗМІ, і щотижня привносять щось нове в інтригу боротьби за право представляти дві головні партії — демократів і республіканців — у загальнонаціональних виборах.

До тих виборів ще далеко — за традицією, вони відбудуться другого вівторка листопада. Ну а поки що минулий вівторок дав пресі чергову порцію поживи для роздумів, зокрема у зв’язку з політичним феноменом, який буквально днями одержав свою назву — «трампізм». Цей термін, звісно, зобов’язаний своїм народженням ексцентричному мільярдерові Дональду Трампу, який лідирує серед республіканських кандидатів, чиї лави рідіють, хоча ясності це не додає.
У демократів усе начебто простіше. Після того як 15 березня екс-держсекретар Гілларі Клінтон виграла праймеріз у п’яти штатах — Іллінойс, Міссурі, Огайо, Північна Кароліна й Флорида, телекомпанія Fox News проголосила, що Сандерс, мовляв, уже «бореться за життя» і що шансів у нього дуже мало. Цю думку поділяє багато хто, що дало привід популярному виданню Salon опублікувати коментар Джека Міркінсона під таким заголовком: «Прокляття «неминучості»: після гучних перемог Гілларі Клінтон медіа вже ігнорують Берні Сандерса». Однак, як вважає автор, списувати Сандерса з рахунків поки що передчасно, оскільки в сенатора є і й гроші, і підтримка виборців, і реальна база в Демократичній партії. Сандерс справляє воістину «сейсмічний» вплив на перегони, пише Міркінсон, «але його найбільше завдання тепер полягатиме в подоланні опору двох сил: тиску з боку істеблішменту, щоб він вийшов із гри, і втрати інтересу з боку ЗМІ до його кандидатури».
От чого вже точно не спостерігається, так це втрати інтересу американських ЗМІ до кандидатури Дональда Трампа, який минулого вівторка зумів закріпити свої успіхи. Особливо значимою була його перемога у Флориді — «рідному» штаті сенатора Марко Рубіо. Зазнавши болючої поразки, Рубіо зійшов з дистанції, тим самим перекресливши надії, покладені на нього «батьками партії» як на реальну альтернативу «аутсайдеру» Трампу. Однак, якщо вірити розслідуванню New York Tіmes, республіканський істеблішмент не збирається капітулювати. В матеріалі, опублікованому на першій шпальті недільного номера, Tіmes пише, що лідери партії планують агресивну 100-денну кампанію, «яка включає широкий спектр відчайдушних заходів», для того, щоб показати, що номінування Трампа буде «згубним» вибором для партії в контексті національних виборів. Складність полягає в тому, що один із двох кандидатів, які залишилися, сенатор Тед Круз далекий від ідеалу через свої архіконсервативні погляди й ідеологічну непримиренність, чим налаштував проти себе багатьох однопартійців. А інший претендент, помірніший і прийнятніший губернатор Огайо Джон Кейсік, поки що зміг виграти лише в одному штаті — своєму. Не вийде з цими двома, пише Tіmes, республіканська еліта готова навіть розглянути можливість залучення незалежних кандидатів, аби тільки не дати пройти Трампу.
У чому ж корені таких настроїв? Як зазначають оглядачі, особливої довіри до Трампа еліта ніколи не мала, але сподівалася, що його скандальна популярність зайде в глухий кут на праймеріз. А в глухому куті опинилося партійне керівництво, оскільки лідируючий республіканський претендент став асоціюватися з расизмом, жінконенависництвом, упередженістю, ксенофобією та вульгарністю. Так, наприклад, консервативна Wall Street Journal пише, що запланований на 21 березня виступ Трампа на конференції провідної американської проізраїльськой організації спричинив бурю протесту в основному через його висловлювання стосовно жінок, іммігрантів, мусульман і інвалідів. У свою чергу, CNN звертає увагу на те, що випадки насильства на мітингах і демонстраціях, які почастішали останніми днями, викликали ще більшу занепокоєність у партії, особливо після заяви Трампа про те, що спроби блокувати його кандидатуру на партійному з’їзді можуть призвести до масових заворушень. До хору критиків приєднуються дедалі нові голоси, включаючи групу видних республіканських діячів, які опублікували нещодавно відкритий лист із попередженням, що обрання мільярдера президентом може підірвати національну безпеку. А ось Еліc Джордан, яка працювала радником кількох республіканських лідерів, закликає шукати причини в самій партії. Трамп, наголошує Джордан у журналі Tіme, є «кульмінацією масштабної, системної проблеми партії, яку цікавило насамперед, чого хочуть донори, а не виборці». 
Не обходиться і без дози гумору. Минулого тижня преса розкопала епізод 16-річної давності з популярного мультику «Сімпсони». У ньому один із героїв Барт Сімпсон бачить майбутнє: там його сестра стає президентом США — слідом за правлінням Дональда Трампа, який, за передбаченням сценаристів, залишив після себе великий бюджетний дефіцит.
Як складеться доля реального Трампа? На відміну від творців мультику, коментатори й політологи обережні з пророкуваннями. Але інтрига закручується.

Нью-Йорк.