Чого-чого, а всіляких збіговиськ так званої громадськості в «ДНР» вистачає з головою. Місцеве телебачення по п’ять разів на день показує збори з приводу одно- або дворічного ювілею (!) то закінчення ремонту школи, то створення якоїсь фейкової партії, то піонерської, то пенсіонерської організації. Напевно, скоро відзначатимуть ювілеї ліхтарних стовпів. Проходять ці заходи у вже призабутому радянському стилі: доповіді, овації, резолюції... А нещодавно навіть стали колективно виконувати гімн Радянського Союзу. Так і хочеться пустити сльозу й викрикнути:
— Здраствуй, рідний «совку»!
Відродженню «совкових» порядків у «ДНР» сприяє загальна ситуація. Свого часу М. Салтиков-Щедрін писав, як один із градоначальників Глупова мріяв про впровадження однодумності. Тоді ніхто не припускав, що через певний час цей вимисел сатирика здійсниться. Захопивши владу, більшовики найперше взялися за впровадження однодумності: закрили всі неугодні газети, щоб народ не міг ні сказати, ні прочитати ні слова правди. Винуватцями всіх лих, включаючи повені й пожежі, оголошувалися вороги, які ввижалися владі всюди. Плюс тотальна розруха, воєнний комунізм, голод, безсудові розправи з неугодними — такий був у країні режим, згодом мирно названий «совком».
Ми вважали, що після 1991 року з ним покінчено назавжди. Але ні, виявляється, живий курилка!.. Зокрема, він припав до душі правителям «ДНР», які від самого початку взяли курс на відродження радянських порядків. За прикладом більшовиків були захоплені й закриті пошта, телеграф, банки, вокзали, місцеві газети й телеканали, замість яких створені свої, які, захлинаючись від захвату, на всі лади розхвалюють нову владу, намагаючись будь-який факт подати так, щоб він сприймався як подвиг правителів «ДНР». А проти й слівця сказати не можна! Навіть нелояльний напис на паркані кваліфікується як ворожа диверсія. Залишився крок до сталінізму. Викладачі вузів, котрі виїхали під час бойових дій в інші регіони й у Росію, оголошені зрадниками, назад на роботу їх не братимуть. У квазіпарламенті, йменованому народною радою, повна однодумність, кожна дія влади зустрічає в депутатів одностайний «одобрямс» і дружні оплески, що довго не змовкають.
У Кремлі до донецьких порядків ставляться досить заохочувально, узяли «ДНР» і «ЛНР» на своє утримання, виділяючи щомісяця чималі суми. Коли в російських політиків заходить мова про Україну (а це буває постійно), вони не можуть утямити, як депутати Верховної Ради насмілюються критикувати Президента країни й Прем’єр-міністра, у них у голові не вкладається, що це нормальна демократична процедура. Їм усе здається, начебто український уряд і Верховна Рада діють за вказівкою Вашингтона, а їм же хочеться, щоб, як у «совкові» часи, українці слухали тільки команди з Кремля. Всім відомо: голодній курці завжди просо сниться, тільки від цього вона ситою не буває.
Донецьк.
