Інститутом законодавства Верховної Ради України проводиться серія науково-практичних заходів, спрямованих на вдосконалення нормативно-правової бази у військовій сфері. У рамках цих заходів 17 березня 2016 року в Інституті відбувся круглий стіл на тему «Проблеми юридичної відповідальності військовослужбовців в особливий період з урахуванням досвіду їх участі у проведенні антитерористичної операції», в роботі якого взяли участь представники парламентських комітетів, Міністерства оборони, Головної військової прокуратури, СБУ, Військової служби правопорядку, Адміністрації Президента України, наукових установ та навчальних закладів.

Відкриваючи засідання, директор Інституту, член-кореспондент НАН України Олександр Копиленко зазначив, що питання юридичної відповідальності військово-службовців залишається одним із викликів національній правовій системі. Він привернув увагу до низки проблем кримінального і адміністративного законодавства в цій сфері та пропозицій щодо їх розв’язання.
У своєму виступі завідувач сектору Інституту законодавства Верховної Ради України професор Олександр Ярмиш зосередився на протидії порушенням з боку військовослужбовців в умовах проведення антитерористичної операції. Запорукою законності дій військовослужбовців, вважає О. Ярмиш, має бути не суворість покарань за правопорушення, а їх невідворотність та справедливість.
Прокурор Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України Ігор Німченко зауважив наявність гострої проблеми збирання доказів під час кримінальних проваджень у зоні ведення бойових дій та не-пристосованість процесуального законодавства до воєнних умов. Він також нагадав про недостатню підготовленість суддів до ведення справ, які потребують спеціальних знань.
Схожі міркування висловив і заступник начальника Головного слідчого управління СБУ Віталій Маяков, який говорив про вміння оцінювати докази, отримані оперативно-технічним шляхом у зоні АТО.
Представник Юридичного департаменту Міністерства оборони України полковник юстиції Тарас Молодій підкреслив потребу ухвалення закону про військову поліцію та законодавчого закріплення процедури притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності.
Фахівець цього ж департаменту полковник Володимир Панько привернув увагу до підвищення якості науково-практичних досліджень із питань військового права та законодавства.
Питання матеріальної та цивільно-правової відповідальності військово-службовців також висвітлювалися у виступі завідувача кафедри цивільно-правових дисциплін Національної академії СБУ професора Лілії Стрельбицької. Інші представники академії — доцент Олена Швидкова та доцент Євген Тищенко звертали увагу на недосконалість законодавства про судоустрій, що унеможливлює ефективне правосуддя щодо військовослужбовців в особливий період, на недоліки в організації системи дізнання та досудового слідства СБУ, а також на неможливість вчинення слідчими профілактичних заходів у провадженнях щодо вчинків військово-службовців.
Начальник організаційно-правової служби юридичного управління Головного управління Нацгвардії України Анатолій Леонович навів відомості щодо вчинення військовослужбовцями Нацгвардії злочинів та правопорушень у 2014—2016 роках та відзначив проблемні питання норм Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) стосовно проваджень за військовими адміністративними правопорушеннями.
Проблематиці вдосконалення чинного процесуального законодавства та приписів КУпАП, прийняттю закону про військову поліцію було присвячено виступи представників Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України полковника Володимира Бакуна та Сергія Ткачука.
Начальник відділу військової прокуратури Південного регіону України полковник Едуард Плешко сказав про потребу вирішення питання підпорядкованості військової поліції відповідно до конституційних вимог. Промовець відзначив невирішеність проблем забезпечення військово-адміністративного нагляду в особливий період та розслідування міжнародних воєнних злочинів.
Підсумовуючи дискусію, завідувач сектору Інституту законодавства Верховної Ради України професор Борис Бабін привернув увагу до низки ризиків, які випливають із неприведення Україною власного законодавства про відповідальність військовослужбовців до глобальних, євроатлантичних та європейських стандартів. Ним констатувалася застарілість норм Кримінального кодексу України (КК), що встановлюють відповідальність за військові злочини, невідповідність норм КК складові воєнних злочинів, передбачених Римським статутом Міжнародного кримінального суду, відсутність в Україні державної програми адаптації національного законодавства до стандартів НАТО, зокрема у сфері притягнення військовослужбовців до відповідальності. Відзначалася потреба запровадження в діяльність правоохоронних органів стандартів Європейського суду з прав людини щодо ефективного розслідування порушень прав людини.