Коли б не недавня — наприкінці минулого року — погроза Прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка звернутися до керівництва Антимонопольного комітету України (АМКУ) з проханням перевірити цінову ситуацію на продовольчому ринку держави, напевно, і дослідження наше кануло б у вічність. А тут така нагода: сам очільник уряду висловлює невдоволення ситуацією і свариться на неслухняних, обіцяючи розібратися. Втратити такий інформаційний привід видалося нам кричущою безвідповідальністю. Отож — казочка про ціни.

Прем’єр пообіцяв, прем’єр зробить?

«Я звернуся до Антимонопольного комітету з проханням перевірити цінову ситуацію на ринку харчових продуктів», — сказав глава уряду, виступаючи у Верховній Раді зі звітом за 2015-й. Хоча, за його словами, ціни на продовольство адміністративним шляхом стримувати неможливо, утім, обнадіяв обивателя. І далі процитуємо: «Це в Радянському Союзі ставили мінімальні ціни і полиці були порожніми, єдиний шлях для стримування цін — це конкуренція на ринку і низька собівартість». Погодимося: сьогодні полиці не порожні, однак вітер гуляє в кишенях у більшості українців. Тому, коли б прем’єрові слова та Богові, тобто АМКУ, у вуха, то, можливо, і потішилися б змінам, що на них очікує Арсеній Петрович. А він вважає, що з набранням чинності договору про Зону вільної торгівлі з ЄС конкуренція на внутрішньому ринку посилиться. І далі процитуємо: «Ми бачимо питання цінової стабільності на наступний (2016-й) рік одним з основних. Зростання цін вбиває економічне зростання, і ми будемо разом з вами впливати на це економічними методами». Хоч ці твердження, на нашу думку, — арії з різних опер, однак залишимо їх на совісті виконавця.
Мало того, прем’єр нагадав, що АМКУ вже займається розслідуванням ситуації на ринках електроенергії та автомобільного палива. От тільки насмілимося висловити припущення, що результатів тих розслідувань доведеться чекати ще не один рік. Принаймні, так думати змушує історія, яка триває з далекого 2013-го та, схоже, так і не матиме логічного завершення.

Деталі розслідування

У середині травня минулого року журналістів запросили до Антимонопольного комітету України на прес-конференцію за темою «Картельна змова. Деталі розслідування». Тодішній в. о. голови, ні на мить не сумніваємося у його обізнаності та компетентності, протягом двох годин доводив, що фахівцями комітету встановлено факт існування між великими торговельними мережами, що діють під брендами «Сільпо», «Фора», «Фуршет», «Велика кишеня», «ЕКО маркет», «Караван», «БІЛЛА», «НОВУС», «Спар», «Бімаркет», «МЕТРО», «АШАН», «АТБ», «Перекресток», «Край та Країна», та дослідницькою компанією «АСНільсен Юкрейн» інформаційного обміну. А деталізація і актуалізація того обміну у рази перевищує необхідний і достатній рівень для оцінювання ситуації на ринку. А це, за словами фахівців АМКУ, є свідченням погодження своїх дій між учасниками. Тобто, говорячи зрозумілою мовою, учасники безсоромно домовляються і утримують ціни не на продиктованому ринком, а на вигідному їм (учасникам) рівні.
Невідомо, яке це має значення для нас із вами, мабуть, для більшої ваги самого розслідування окремо зазначалося: сервер, що на ньому здійснюється обмін, розташований десь далеко за межами України... Та біс із ним, з сервером, головне, що АМКУ викрито шахрайську схему і винні отримають по заслузі, подумалося тоді. А найголовніше, ціни увійдуть у реальні береги. Та повернімося до прес-конференції.
Якщо перекласти людською мовою канцелярську тарабарщину, пересипану іноземними запозиченнями на зразок «рітейл», «ретропотік», «кон’юнктура», викладену на двох сторінках тексту прес-релізу, та майже двогодинну лекцію доповідача з посиланнями на праці шанованих нобелівських лауреатів, присвячені захисту економічної конкуренції, та демонстрацією на величезному плазмовому екрані шахрайських схем, які ілюструють нечисту діяльність торговельних компаній, виходило, що вони таки значно завищують ціни, домовляючись між собою. Але це і без усього того — факт очевидний!
І щоб переконатися у цьому, АМКУ знадобилося мало не чотири роки?! Але, даруйте, для цього не треба бути ні в. о., ні головою, ні навіть рядовим діловодом АМКУ, а варто лише зазирнути до першого-ліпшого супермаркету і порівняти цінники там з цінниками, скажімо, на першому-ліпшому продуктовому ринку! Скажемо більше, ціни, що були в торговельних мережах навесні минулого року, й теперішні різняться в рази! Вони не тільки не знизилися після втручання АМКУ, а продовжують зростати. Ось вам останні дані моніторингу цін на соціально значущі товари, який провела Державна служба статистики України. Обмовимося: і вони значно поступаються тим, що кожен покупець спостерігає на цінниках першого-ліпшого супермаркету. Тому залишимо «дані моніторингу» на совісті Держстату — і там живі люди сидять-моніторять, і їм їсти хочеться! А ми ж з вами припустимо, що він (Держстат) або не встигає за цінами, даючи застарілі дані, або не володіє ситуацією, або просто лукавить:
«Протягом 2015 року в Україні найбільше зросли ціни на хліб — майже на 57% (з 6,61 грн./кг до 10,36 грн./кг) та на сало — на 29% (з 34,87 до 45,13 грн./кг). Курятина подорожчала за рік в середньому з 30,25 грн. до 38,5 грн./кг, свинина — з 60 грн. до 69,4 грн./кг, варена ковбаса — з 42,6 грн. до 55,5 грн./кг. Середня ціна молока підвищилася з 8,8 до 11,8 грн. за літр, кілограма масла — з 71 до 101 грн., сметани — з 22,5 майже до 30 грн. Десяток яєць піднявся в ціні з 14,5 до 24 грн. Основні овочі подорожчали вдвічі-втричі. Картопля — з 3,22 до 6 грн./кг, капуста — з 2,88 до 10 грн./кг, морква — з 2,96 до 10,2 грн./кг, буряк — з 3,1 до 7,6 грн./кг, цибуля — з 3,2 до 9,8 грн./кг.
За нашими ж спостереженнями протягом минулого року ціни на продовольство зросли від 17 до 400%!

Не вкусив, то «налякав»?

Далі доповідач повідомив, що ще 4 вересня 2013-го комітетом розіслані подання з попередніми висновками всім учасникам справи. Але ж перш ніж його готувати, певне, не один десяток працівників поважної державної установи досліджували, збирали доказову базу, писали папери, будували графіки, малювали схеми та складали формули. Побіжно зауважимо: тим, що під час розслідування списано стоси паперів, хвалилися на згаданій прес-конференції як чимось надзвичайним! Хоча, на нашу скромну думку, куди доречнішим був би результат тієї писанини — зниження цін! Називалися цифри. Уявіть собі 500 томів по 1500 сторінок, 250 ДВД-дисків з цифровою інформацією... А скільки працівників АМКУ було задіяно у розкручуванні оборудки, навіть полічити важко! Скільки людино-годин втрачено. Скільки гривень зарплатні виплачено! І все як вода у пісок? Жах!
А як відреагували відповідачі? Посипалися прохання: мовляв, дайте можливість ознайомитися, попрацювати з документами, адже обсяг подання 250—260 сторінок, хочемо достойно відповісти...
АМКУ і у цій ситуації зробив усе, щоб — ні, не захистити права покупців, а боронь Боже, не скривдити опонентів, погодившись на відкладення розгляду справи. Чесно кажучи, така позиція дивує. Що це, даруйте, за дитячі розваги? Чи нам — простим громадянам — автоінспектор, який спинив нас на дорозі за порушення правил, чи ЖЕК, чи банк, яким ми заборгували нехай навіть з дуже поважних причин, дають можливість і час на «достойну відповідь»? Винен — плати! Такий суворий закон життя! А тут якась сопливо-сльозливо-водевільна лояльність! З якого це доброго дива АМКУ з охоронця державних та громадських інтересів перетворився раптом на няньку і, як цуценя, даруйте на слові, бігає-скаче, голосно тявкає, а вкусити боїться?!

«Пшик» у сухому залишку

Далі події точилися, як у поганенькому детективі. Цитуємо дослівно за оригіналом: «Під кінець 2013 року почали надходити певні заперечення від опонентів і стало очевидним, що або відповідачі не розуміють усієї серйозності ситуації, або не хочуть розуміти...»
— Що далі? — напрошується законне запитання.
А затим справу було заморожено. Тут доповідач послався на сумнозвісні події в Україні кінця 2013-го — початку 2014 року. От тільки незрозуміло, яким боком вони (ці події) могли вплинути на чиновництво АМКУ, на відповідачів у справі і на перебіг самої справи? Зрештою, наприкінці 2014-го АМКУ приймає рішення провести, що б ви думали? Круглий стіл. З залученням іноземних фахівців. Гра в демократію та плюралізм? Але і умовляння за круглим столом не подіяли. Незважаючи на численні — до шести разів — звернення до суб’єктів справи, АМКУ жадану інформацію так і не отримав!
На кінець лютого — початок березня 2015-го, коли ціни на харчові продукти у торгових мережах сягнули космічних висот, уже і АМКУ, певно, стало зрозумілим, що годі панькатися, справа таки вимагає невідкладного вирішення. Щоб не втомлювати читача, процитуємо: «Почався наступний процес, який закінчився відомим рішенням»(?). Так, ніби від тих рішень щось змінилося...
Не знаю, як кому, а нам по закінченні згаданої прес-конференції стало ніяково. Навіщо збирали журналістів? Нащо демонстрували слайди і переповідали цю непривабливу історію, коли хвалитися, власне, нічим! Бо ціни у супермаркетах як були захмарними, так і продовжують стрімко летіти вгору. Ні об’єктивного пояснення, ні підґрунтя цьому, окрім бажання нажитися, просто не існує в природі. Основною ж причиною цього явища називають бажання суб’єктів господарювання отримати додатковий прибуток в умовах підвищеного попиту на харчові продукти не за рахунок власних досягнень, а за рахунок ажіотажного попиту на них. Іншими словами, борошно не стало калорійнішим, а гречка наваристішою, цукор не посолодшав, а просто деякі учасники ринку — суб’єкти підприємництва — вирішили нагріти руки, скориставшись ажіотажем.
А штрафи? Штрафи будуть оскаржувати. Принаймні так у засобах масової інформації та зі сторінок численних інтернет-видань заявили провідні економічні експерти та відповідальні працівники торговельних мереж, задіяних у скандалі. От і маємо — пшик!

Нашому теляті та вовка б з’їсти

Утім, ні. 30 червня минулого року на електронну адресу редакції надійшов витяг з рішення АМКУ на... 83(!) сторінках, де викладено усе те, про що говорилося на згаданій прес-конференції з детальними графіками, схемами та формулами... А на словах таке: «За результатами розгляду справи... Антимонопольним комітетом України 29 квітня 2015 року прийнято рішення № 182-р про вчинення торговельними мережами та ТОВ «АСНільсен Юкрейн» порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, накладення штрафів та зобов’язань відповідно до положень законодавства про захист економічної конкуренції. Розуміючи соціальну значимість прийнятого рішення та резонанс, який воно викликало в засобах масової інформації, а також з метою забезпечення публічності та прозорості діяльності комітету під час розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, Антимонопольний комітет України публікує витяг з рішення...»
Щось зрозуміли? От і ми майже нічого. Тому вирішили поспілкуватися із керівниками АМКУ про подальший перебіг справи та долю її фігурантів. І тут не судилося. Бо нині у кожного чиновника напохваті якщо не прес-центр, то — речник, а не речник, то — помічник. І без них, тобто повз них, не проскочиш. Будь ти звичайний громадянин зі своїми турботами а чи представник засобу масової інформації: усі у чергу!
Численні телефонні дзвінки до АМКУ бажаних результатів не дали, а керівник прес-центру Ольга Григорян порадила звернутися письмово, що ми невідкладно й зробили. Серед запитань у нашому листі від 6 липня 2015 р., що на них хотілося б отримати відповіді, були й такі:
— Яких заходів може (і чи може?) вжити АМКУ до порушників законодавства про захист економічної конкуренції?
— Яка процедура оскарження, якщо вона існує?
— Чи сплачені штрафи кимось із порушників законодавства про захист економічної конкуренції?
— Чому у рішенні № 182-р немає жодного слова про необхідність приведення цін до економічно обґрунтованого рівня?
— Наскільки може затягнутися справа? І які її перспективи — і у плані сплачення штрафів, і щодо приведення цін до економічно обґрунтованого рівня?
— Чи існують якісь важелі впливу на порушників законодавства, бо, незважаючи на штрафи, ціни у торгівельних мережах невпинно зростають, а самі штрафи, схоже, ніхто сплачувати не збирається. Тоді... страшно уявити, але виходить, що вся робота АМКУ марна?
Зайве, мабуть, казати, що відповіді на лист чекаємо досі, хоча Закону України «Про доступ до публічної інформації» ніхто не скасовував.
У будь-якій справі важливий результат. У зазначеній же до кінця ще ой як далеко. Як кажуть, дай Боже нашому теляті вовка з’їсти...
Можна ще довго переповідати цю сумну історію, та час уже підбивати підсумок. Про те, що ціни ніхто не збирався переглядати, свідчать цінники у вітринах супермаркетів. Однак хотілося б, щоб поважна установа, якою, без сумніву, є АМКУ, все ж зібралася із силами і дала достойну відповідь на те, на якій стадії перебуває розгляд справи. Чи, бува, часом не забули про чергове, з дозволу сказати, резонансне розслідування?

Р. S. Тим більше що Прем’єр-міністрові України теж, напевно, цікаво буде послухати казочку про картельну змову рітейлерів.

НОРМА ЗАКОНУ

Із Закону України «Про доступ до публічної інформації»
Стаття 20. Строк розгляду запитів на інформацію
1. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту.

Мал. Миколи КАПУСТИ.