До наших букових пралісів ЮНЕСКО долучить старовікові площі Європи

— Федоре Дмитровичу, своєю плідною природоохоронною, науковою й видавничою діяльністю ви довели, що й у віддаленому гірському райцентрі (хай його і величають «гуцульським Парижем») можна по-європейськи масштабно займатися великою наукою...
— Насамперед наголошу: щоб мати можливість масштабно, як кажете, займатися великою наукою, мені довелося чимало попрацювати. І щоб до Закону України «Про природно-заповідний фонд» (Верховна Рада ухвалила 1992 року) була внесена глава, де визначено правовий статус, завдання та особливості діяльності біосферних заповідників; і щоб Карпатський заповідник згідно з президентським указом від 26 листопада 1993-го отримав статус біосферного та був включений до Всесвітньої мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Відтоді Карпатський біосферний заповідник (КБЗ) став «природоохоронною, науково-дослідною установою міжнародного значення».
І як результат, у КБЗ, адміністрація якого розташована у віддаленому гірському райцентрі Рахів, успішно запрацювали відділ науково-дослідної роботи та сталого розвитку, ботанічна, зоологічна, лісознавча лабораторії та лабораторія екологічного моніторингу, 11 природоохоронних, науково-дослідних відділень, наукові полігони, пробні площі, гідрометеопости, демонстраційне науково-дослідне форелеве господарство та інше. Споруджено єдиний в Україні музей екології гір та історії природокористування Карпат, музей нарциса, еколого-освітній центр у географічному центрі Європи та створено цілу мережу інших еколого-освітніх та інформаційно-туристичних об’єктів тощо.
Опубліковано десятки наукових монографій та багато сотень наукових матеріалів у вітчизняних і закордонних виданнях. Понад двадцять років виходить у світ всеукраїнський екологічний науково-популярний журнал «Зелені Карпати», регіональна екологічна газета «Вісник Карпатського біосферного заповідника», засновано фахове наукове видання «Природа Карпат: науковий щорічник Карпатського біосферного заповідника та інституту екології Карпат НАН України», проведено понад двадцять міжнародних науково-практичних конференцій, рекомендації яких та розробки наших науковців лягли в основу ухвалення цілої низки законів та актів Президента й уряду України.
— Без зайвої скромності можна стверджувати, що саме завдяки вашим старанням букові праліси наших Карпат занесені до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО...
— Можливо, не зовсім коректно, але найкращою відповіддю на це запитання може бути цитата з монографії професора Німецького університету сталого розвитку (м. Еберсвальде) П’єра Ібіша: «Як природоохоронець та науковець Федір Гамор доклав неймовірних зусиль, щоб досягти всесвітнього визнання для Карпатського біосферного заповідника (КБЗ), зробити його орієнтиром для європейської природоохоронної справи. Збереження пралісів як пріоритетного елементу біорізноманіття України є особистою заслугою Федора Гамора... Якщо б кожен екорегіон світу мав свого Гамора, то ми б жили на зовсім іншій планеті!» Отож, попри всі труднощі, в 2007 році букові праліси Карпат разом зі словацькими занесені до переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. А це найкраща гарантія їхнього збереження та забезпечення сталого розвитку регіону їхнього розташування. Важливо, що з цього приводу, теж за нашої ініціативи, Президент та уряд України прийняли відповідні рішення.
Мало того, в 2011 році ця номінація розширена за рахунок п’ятьох німецьких кластерів старовікових букових лісів. А нині процес їхнього збереження набув загальноєвропейського звучання. І як результат, одинадцять країн уже подали заявки, щоб їхні ділянки букових пралісів та старовікових букових лісів увійшли до нашого україно-словацько-німецького об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини».
Разом з цим з’явилась перспектива, що наступного року комітет Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО ухвалить рішення утворити новий транс’європейський об’єкт спадщини «Букові праліси Карпат та інших регіонів Європи».
— Ви давно й тісно співпрацюєте з екологічними інституціями і сусідніх з Україною європейських держав, і зі Швейцарією, Австрією, Німеччиною, Іспанією, Америкою...
— Так, протягом багатьох років налагоджена тісна й плідна співпраця із природоохоронними та науково-дослідними установами багатьох країн.
Але найактивніше — із Швейцарським федеральним інститутом лісових, снігових та ландшафтних досліджень (WSL), Німецьким університетом сталого розвитку (м. Еберсвальде), Голландським королівським товариством охорони природи, Міжнародною академією охорони природи Федерального міністерства охорони довкілля Німеччини, польським Бещадським національним парком, німецьким національним парком «Гайніх», румунським природним парком «Гори Марамуреш» та іншими.
До прикладу, завдяки активній роботі з WSL здійснено широкомасштабні проекти спеціальних наукових досліджень букових пралісів. Випущені німецькою, англійською та українською мовами у Швейцарії монографія «Праліси Закарпаття. Путівник по лісах Карпатського біосферного заповідника» й буклет «Праліси Угольки як об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО» стали справжньою візитівкою унікальних природних та культурних цінностей України в європейському науковому й культурному середовищі. А на організованій в 2003 році КБЗ з WSL резонансній міжнародній науково-практичній конференції «Природні ліси помірної зони Європи: цінності та використання», в роботі якої взяли участь науковці із 27 країн, започатковано процес включення букових пралісів Карпат до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО...
— І все ж, мабуть, окрема сторінка вашої природоохоронної та наукової діяльності стосується періоду, коли ви тривалий час очолювали Карпатський біосферний заповідник...
— Я вдячний долі, що протягом двадцяти шести років мені довелось не просто очолювати, а із самого початку створювати Карпатський біосферний заповідник. За ці роки в умовах жорсткого протистояння із лісорубами, різного роду чиновниками та браконьєрами разом із колективом вдалося домогтися прийняття чотирьох президентських указів і урядових постанов щодо розширення території заповідника із 12,6 до 58 тисяч гектарів та включення його до Всесвітньої мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО.
За ці роки заповідник став міжнародно визнаним екологічним та науковим центром, чотири рази нагороджений Радою Європи Європейським дипломом. Тут створено потужну науково-виробничу базу, соціальну, еколого-освітню та туристично-рекреаційну інфраструктури. Реалізовано десятки різноманітних міжнародних не тільки наукових, а й соціально значущих проектів.
Зокрема, ми безпосередньо причетні до розроблення та прийняття рамкової Конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат, законів України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», «Про мораторій на проведення суцільних рубок в ялицево-букових лісах Карпатського регіону», Постанови Кабміну «Про заходи щодо державної підтримки еколого-економічного та соціального розвитку гірської Рахівщини на період 1998—2005 років», рішень Президента й уряду щодо збереження букових пралісів Карпат та забезпечення сталого розвитку і благоустрою гірських населених пунктів української частини україно-словацько-німецького природного об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини» тощо.
— Американський біосферний інститут назвав вас «Людиною року-97»...
— Справді, така приємна подія мала місце у моєму житті. За рішенням правління міжнародних досліджень Американського біографічного інституту, який на той час вважався визнаним у світі видавцем біографічних довідкових праць, моє прізвище заносилося до переліку удостоєних такого почесного звання. Крім того, в 1998 році мою кандидатуру серед елітної групи людей, які допомогли створити міжнародний імідж своїй країні, стали цілеспрямованими, далекоглядними керівниками з почуттям соціального обов’язку, рекомендували правлінню редакторів цього інституту для внесення моєї біографії до сьомого видання збірника «П’ятсот впливових керівників», який видається на основі міжнародних біографічних досліджень інституту раз на тридцять років.

«Голос України» започаткував «екологічний Давос». Результати приємно вражають

— «Екологічний Давос» у центрі Європи — цю акцію, проведену за підтримки «Голосу України» п’ять років тому, плануєте продовжувати й розширювати?
— Проведення редакцією «Голосу України» на базі КБЗ у липні 2011 року круглого столу на тему «Екологічний Давос у центрі Європи» та схвалені на ньому висновки й рекомендації щодо реальної можливості реалізації ідеї створення «екологічного Давоса» у центрі Європи, безумовно, залишаються актуальними і сьогодні.
Важливо, що практичні кроки з їх упровадження зафіксовано в окремих актах Президента та Кабміну. А деякі позиції плану заходів уже виконуються. Скажімо, забезпечено відкриття руху пасажирського потяга за маршрутом Київ—Рахів, Верховна Рада України ратифікувала угоду між урядами України та Німеччини про виділення фінансової допомоги на розвиток природоохоронної справи, зокрема, Карпатського біосферного заповідника; розроблено концепцію та затверджено проектно-кошторисну документацію на будівництво на гірському курорті «Кваси» міжнародного навчально-дослідного центру букових пралісів та сталого розвитку Карпат. Очікується й виділення вже цього року коштів на будівництво ключового проекту — створення «екологічного Давоса» тощо.
— А як розвивається тема залізничного сполучення Рахів—Київ і далі до Бухареста, Будапешта, Братислави й Відня — завдяки саме публікації «Голосу України» Укрзалізниця відкрила цей маршрут через дивовижні місця Українських Карпат?
— Справді, серед багатьох важливих, можна навіть сказати історичних, проблем, які вдалося розв’язати у Карпатах за допомогою публікацій у «Голосі України» («Красива мрія про гірський потяг» 2 березня 2002 р., «Коли через Карпати загуркоче потяг до столиці», 11 червня 2014 р.), є безумовно відкриття руху пасажирських потягів зі столиці України до Рахова — у географічний центр Європи.
Вельми похвально, що за результатами, знову ж таки, публікації «Голосу України» («Укрзалізниця відкриває новий маршрут Рахів—Київ», 16 липня 2014 р.) порушене питання щодо відкриття руху потягів до Румунії, Будапешта та Праги, як нещодавно повідомили Закарпатську ОДА, — знаходить в Мініфраструктури та Укрзалізниці розуміння. Заступник міністра В. Корнієнко наголошує: «Запровадження руху міжрегіональних поїздів через станцію Рахів до Румунії, Угорщини, Чехії створило б умови для розвитку міждержавних стосунків, збільшення потоку туристів в обох напрямках, економічного та соціального розвитку прилеглих регіонів», і що «здійснюється актуалізація регіональної карти Транскарпатської транспортної мережі та опрацьовується питання залучення фінансування для реалізації цього проекту».
А відповідно до програми спільних дій Закарпатської облдержадміністрації та префектури румунського повіту Марамуреш на 2016 рік (теж за нашою пропозицією) вже у першому кварталі передбачено проведення робочої наради з відновлення руху історичних потягів через Рахів до міст Румунії, Будапешта та Праги.

Зумів донести континентальну значимість вітчизняних Карпат

— Якось «Голос України», на сторінках якого ви часто порушуєте глобальні проблеми, написав про вас так: «Зумів донести до світу континентальну значимість Українських Карпат»...
— На це непросте запитання я хочу привести ще одну цитату із уже згадуваної вище німецької монографії «Природоохоронний менеджмент...»: «Ім’я Федора Гамора стоїть одним із перших серед імен тих науковців, які представляють свою країну на численних форумах, семінарах, зустрічах. Він подорожує світом, поширює знання про Карпати та налагоджує міжнародну співпрацю. Своєю працею на благо Карпатського біосферного заповідника Федір Гамор став взірцем народної дипломатії. Посіявши зерно збереження пралісів, він отримав серед усього багатого урожаю плоди дружби та миру для європейської нації. Саме він відкрив Закарпаття та Україну для наукової співпраці, запросив студентів та нові покоління науковців до КБЗ для обміну досвідом та вивчення функцій і сталості екосистем».
У цьому контексті пригадується велика, резонансна міжнародна наукова конференція «Цінності природи на Сході і Заході. Вивчення для безперервного розвитку від Альп до Уралу», яка проводилась у Швейцарії в 2000 році і яка, на думу урядовців Швейцарії, відіграла велику роль в обміні науковою інформацією, дала великий поштовх для посилення зв’язків між Сходом і Заходом у науці, економіці, політиці та культурі.
Маючи можливість виступити на цьому форумі з доповіддю «Співпраця з точки зору України», я говорив про унікальні праліси, які «на Закарпатті є природним спадком світового значення». А коментуючи мій виступ, газета «Tages-Anzeіger» (3 листопада 2000 р.) підкреслила, що «Федір Гамор сподівається на більшу кількість програм із Заходу, які можуть принести роботу та заробіток ідилічним, але бідним селам лісових Карпат. Речей, вартих уваги, в біосферному резерваті вистачає».
Ідеї сталого лісокористування, які ми також тут обстоювали, до речі, лягли пізніше в основу великого україно-швейцарського проекту «Ліси Закарпаття (FORZA)».
— Як науковець часто виграєте гранти Світового банку...
— Звичайно, неодноразово щастило. Важливими були гранти Швейцарської наукової фундації, міжнародного фонду «Відродження» та Карпатського фонду, Голландського королівського товариства охорони природи тощо. Але найпершим і найбільшим в Україні проектом Глобального екологічного фонду, який фінансувався Світовим банком та реалізовувався на базі Карпатського біосферного заповідника в 1993—1996 роках, був проект із збереження біорізноманіття Карпат. Одними з важливих результатів якого були розширення території Карпатського біосферного заповідника у 1997 році на 24 тисячі гектарів та видання фундаментальної наукової монографії «Біорізноманіття Карпатського біосферного заповідника».
— Усе-таки поділіться з читачами таємницею: що такого віднайшли в науці, що до вас у Рахів їдуть учені з Європи й Америки, щоб розвивати й переймати новизну екологічних здобутків?
— Якщо коротко, то справді: все геніальне — просте.
Мабуть, мені вдалось віднайти та реалізувати способи, як подати, привабливо показати унікальні українські цінності в географічному центрі Європи та привернути увагу насамперед європейської наукової спільноти до природних екосистем східної частини Закарпаття, які за висновками міжнародних експертів справді становлять сьогодні європейський епіцентр дикої природи, недоторканості та функціональних лісів. Їх унікальна особливість постійно вабить дослідників, студентів, лісівників та природоохоронців з усього світу. А праліси Карпатського біосферного заповідника служать нині еталоном в європейській лісовій екології та природоохоронній справі.

Розмовляв Василь НИТКА.

Рахів
Закарпатської області.

Із досьє 

Федір Гамор — відомий український учений-еколог, палкий захисник природи Карпат, один з фундаторів заповідної справи в Україні, активний пропагандист ідеї сталого розвитку. Він безпосередній організатор та багаторічний директор Карпатського біосферного заповідника (1987—2013 рр.), засновник та головний редактор всеукраїнського екологічного науково-популярного журналу «Зелені Карпати». Доктор біологічних наук, професор, академік Української екологічної академії наук, кавалер ордена «За заслуги», заслужений природоохоронець України, почесний працівник туризму України, почесний громадянин м. Рахова та румунського Вішеу-де-Сус.
Активний автор «Голосу України», член Національної спілки журналістів.

 

 

На знімку: професор Федір Гамор — завжди за роботою.

Фото надане автором.