Усіх туристів, які прилітають або припливають на грецький острів Родос, гіди обов’язково везуть до морського порту і з гордістю показують місце, де перебувало одне із чудес світу — гігантська статуя давньогрецького бога Сонця Геліоса, або Колоса Родоського.

У 304 році до нашої ери, коли сорокатисячне військо Деметрія Македонського після невдалої річної облоги фортеці головного міста острова вирішило відступити, залишило на підходах до фортеці й на морському березі чимало військового приладдя. Мешканці Родосу вирішили продати його і віддячити за заступництво шанованого ними бога Сонця, побудувавши на вході до порту його гігантську статую. Вони попросили скульптора Хареса виліпити Геліоса вдесятеро вищим за зріст людини. Але потім захотіли збільшити висоту статуї удвічі — до 36 метрів. І до заплаченої суми додали стільки само. Але цієї суми не вистачило, і Харесу довелося позичати величезні суми в численних родичів та друзів.
Майстер дванадцять років трудився над створенням 36-метрового велета. При цьому він використовував глину, яку зверху покривав бронзовими листами. Скульптор під час створення Геліоса застосував оригінальну технологію: з поступовим піднесенням скульптури піднімався і земляний пагорб навколо неї. Коли роботу над статуєю було закінчено, пагорб прибрали, і перед враженими жителями Родосу постав високий і стрункий юнак-бог із бронзовим променистим вінцем на голові. Він стояв на білому мармуровому постаменті й дивився в морську далину. Геліоса у гарну погоду було видно навіть із найближчих островів.
Історики донесли до нащадків, що на створення одного із чудес світу знадобилося 13 тонн бронзи, 8 тонн заліза й незліченна кількість глини. Колос став законодавцем моди на гігантські статуї. Уже в ІІ столітті до н. е. на Родосі було встановлено майже сто скульптур велетенських розмірів. А от доля творця одного із чудес світу була сумна. Харес розорився і не зміг повернути борги кредиторам. Мешканці Родосу втратили інтерес до нього, і він наклав на себе руки.
Колос Родоський простояв шістдесят п’ять років. У 222 чи 226 р. до н. е. статую зруйнував сильний землетрус. Як написав історик Страбон, «статуя, повалена землетрусом, лежала на землі з переломами біля колін». Її уламки пролежали на землі понад тисячу років, а потім їх продали араби, які захопили в 977 році Родос, заїжджому купцю.
На Родосі поширений міф: коли спорудили статую Колоса, відбувся перший землетрус, який зруйнував її. Статую відновили, але наступний землетрус знову знищив скульптуру. Мудреці передрікали, що коли знову народ спорудить статую, то острів Родос піде під воду.
Але це пророкування не злякало молодих архітекторів та інженерів із Греції, Іспанії, Великої Британії та Італії, які вирішили відродити для людства одне із чудес світу. Вони запропонували збільшити зріст Колоса Родоського до 150—160 метрів і поставити його на міцні ноги, які зможуть витримати землетрус найвищого ступеня. Їхній проект передбачає три точки опори для Геліоса. Крім укріплених ніг із високоміцних сучасних матеріалів, статуя опиратиметься й на плащ, накинутий на неї. За нинішніх технологій утробу Колоса не наповнюватимуть глиною, а створять у ній розважально-культурний центр із ресторанами, кафе, казино й залами для глядачів.
Скептики стверджують, що це буде не той Колос, яким милувалися стародавні жителі Родосу. А оптимісти вважають, що нове чудо світу ще більше привабить туристів на острів, а решта — справа уяви. Тим більше, що поруч із відродженим дивом встановлять зображення старого.