Різних людей зустрічаєш на війні. Всі вони могли би нині мирно працювати, будувати процвітання держави і своїх сімей. Та війна змусила йти на передній край боронити Батьківщину і дітей. Перед вами розповідь про трьох офіцерів з тисяч українських військовиків, які нині воюють на сході.
Олександр Коросташов, 20-річний лейтенант
Олександр Коросташов, 20-річний лейтенант, тільки 14 березня прибув на передову. З позицій видно Донецьку фільтрувальну станцію. Військова форма й погони -- дитяча мрія Сашка. Тому й пішов навчатися до Кременчуцького військового ліцею. Після закінчення міг вступити до цивільного вишу, але вибрав львівську Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Прискорений випуск, тому що війна, і ось він уже на "передку". Потрапив за розподілом у 58-му Сумську бригаду, командир взводу. Молодий лейтенант -- онук знаменитого на всю Полтавщину хлібороба, Героя України, голови сільськогосподарського виробничого кооперативу "Батьківщина" теж Олександра і теж Коросташова. Звісно, дід міг замовити словечко де треба і влаштувати внука до теплих штабів. Та Герой України не став займатися корупцією і сказав внуку: "Тримайся! Це потрібно пройти!"
43-річний молодший лейтенант Микола "Суми"
Командир роти 42-го окремого Кіровоградського батальйону 43-річний молодший лейтенант Микола "Суми" служить на передовій в Зайцевому. Він розповідає, що батальйон хоч і зветься Кіровоградським, але служать тут чоловіки з усієї України. Сам офіцер мобілізований у травні 2014-го. Доля покидала його по світах. Родом з Волині, строкову служив мічманом на підводному човні в Росії -- на Камчатці, Далекому Сході (нині доля змусила воювати вже на близькому сході), а одружився в Дніпропетровську. Має двох синів 16 і 11 років. Микола "Суми" розповідає, що його підрозділу доводиться витримувати постійні мінометні обстріли. До ворога зовсім близько -- 70--150 метрів. "Ми теж не шкодуємо патронів у відповідь", -- каже чоловік. Нині молодший лейтенант уже підписав контракт на службу в Збройних Силах України.
52-річний майор Петрович "Барс"
52-річний майор Петрович "Барс" -- заступник командира батальйону 58-ї Сумської бригади. Місце служби -- авдіївська промзона. Закінчив у 1988-му факультет розвідки дуже престижного Київського загальновійськового командного училища імені Фрунзе. Десь там у штабах противника служать і його колишні однокурсники. Петрович після училища відслужив 13 років. Спочатку по гарнізонах Радянського Союзу, а в 1992-му перевівся в Україну. Служив у Павлограді, Артемівську. "Армію любив і люблю, але в 1995 році, коли увага до офіцерів не була особливою, звільнився в запас", -- розповідає "Барс". Потім де тільки не довелося працювати -- і в службі безпеки банку, і директором підприємства, навіть 2 роки був особистим охоронцем. І ось війна, мобілізація. "Я офіцер. Сказав "єсть" і пішов служити", -- каже Петрович. Офіцер пишається сином Олексієм, який серйозно займається футболом, -- був капітаном "Металіста", нині грає у полтавській "Ворсклі".
Фото автора.
