«Пришел конец! Сдавайся
контра! Где ты?!»
«Дарма що їх десятки», —
скаже гнів.
Безкомпромісний голос
кулемета
Озветься смертю в лавах
ворогів.
Оточений? — дарма. Стріляй
по колу.
Незмінна лиш позиція душі.
Беззахисної спини вже ніколи
Не захистять твої товариші.
За них, за воронки, безсонні
ночі.
В агонії обпалена земля.
Червоний демон правнукам
пророчить.
Відправ його скоріше
в небуття.
Короткі черги, стрічка
нескінченна,
Затиснута граната в кулаці —
Нехай ламають голови учені,
Яким вогнем трималися бійці.
Нехай словами граються
поети,
Нащадки хай затямлять
назавжди:
Промовисте мовчання
кулемета
Застереже від зайди і біди.
