Зізнаюся, не очікував, що публічна лекція професора Харківського національного університету імені В. Каразіна Михайла Станчева «Кому загрожує гібридна війна?» у Софії викличе величезний інтерес. За п’ять хвилин до початку лекції «Урочистий» зал Центрального військового клубу було забито вщент людьми різного віку, і я насилу знайшов вільне місце на гальорці. Слід віддати належне професорові — це була не нудна класична лекція. Викладач новітньої історії на живих прикладах показав, як Росія веде гібридну війну проти України й балканських країн, який фарс із «референдумом» влаштувала вона в Криму — що проводився під дулами автоматів і після затятого телевізійного промивання мізків жителів півострова. М. Станчев особисто спостерігав за потугами російських спецслужб і пропаганди створити так звану Харківську народну республіку й пояснив, чому цей план Кремля провалився.
Прозріння приходить із правдою
Ще більше години українському професорові довелося відповідати на безліч запитань, пов’язаних із анексією Криму, окупацією частини Донбасу, обдурюванням місцевого населення російськими ЗМІ, про події на Майдані та в Одесі. Розкрив він присутнім очі й на те, як кремлівська пропаганда препарувала ці події та подавала їх своїм і чужим обивателям у викривленому вигляді, очорняючи людей, які вирішили захистити свою гідність і не пов’язувати своє майбутнє з диктатом Кремля.
Стало зрозуміло: болгари вважають, що елементи гібридної війни помітні й у їхній країні. Вони відчули, що в плани Москви входить не тільки збереження імперського впливу на країни колишнього СРСР, а й усього екс-соціалістичного табору. Вони зрозуміли: Путін розгорнув і проти них пропагандистську війну. Недарма влітку минулого року протестний хід під гаслом «Стоп кремлівській інформаційної агресії у Болгарії» зібрав у Софії майже дві тисячі людей. Вони тримали плакати «Я не русофоб, але й не раб», «Я не русофоб, а тиранофоб», «Стоп кремлівській інформагресії у Болгарії», «Путін готує Донбас і в Болгарії».
Протестувальники зажадали від влади сформулювати чітку й категоричну позицію стосовно російської інформаційної агресії. І невдовзі президент Болгарії Росен Плевнелієв заявив, що Росія спрямувала свій погляд на Балкани й готується до гібридної війни для дестабілізації усієї Європи. Він обвинуватив Москву в запуску масованої кібератаки на держустанови Болгарії та посиленому «тестуванні» болгарського повітряного простору. «Найефективніший і найбезпечніший спосіб дестабілізувати Європу для Росії полягає у підриві Балкан, тому Путін зосередився на цьому», — сказав Плевнелієв.
Помітно, що Кремль посилив свої пропагандистські нападки не тільки на Болгарію, а й на Сербію та Чорногорію, переконуючи останніх, що НАТО не для них, а ЄС принесе їм нові економічні та соціальні проблеми, а також позбавить самостійності й обмежить суверенітет.
У бій кинуто п’яту колону
У Болгарії у пропагандистську війну Москва кинула свою п’яту колону — націоналістичну партію «Атака», яка входить до парламенту. Вона намагається виправдати анексію Криму, воєнні дії російських загарбників на сході України, вселяє людям думку: НАТО — зло для Болгарії, переозброєння її армії призводить до зниження життєвого рівня народу, а санкції ЄС проти кремлівських стратегів негативно відбиваються на економіці країни.
Утім, інформаційна війна проти болгар ведеться ще з часів СРСР. Уже тоді ідеологічні стратеги Кремля почали їх моральну підготовку до ролі громадян шістнадцятої республіки «Союзу нерушимого». Саме тоді в болгарських школах російська мова була обов’язковою для вивчення, у книгарнях можна було купити за копійки передплатні видання російською мовою, які в самому СРСР були гострим дефіцитом, а всі ЗМІ пропагували радянський спосіб життя. Падіння Берлінської стіни та розпад Радянського Союзу врятували тоді Болгарію від долі інших народів, яких Кремль запевняв у братерській і вічній дружбі.
Показово, що диригували тоді пропагандистським хором посольство СРСР і Дім болгарсько-радянської дружби. Вони й зараз продовжують одурманювати болгар, але вже під іншими вивісками — посольства РФ і Російського культурно-інформаційного центру (РКІЦ) у Софії. Прикметно, що у величезній будівлі РКІЦ після розпаду СРСР братнім народам, які утворили нові країни, не дісталося жодного квадратного метра. Наприклад, посольство України та українська діаспора вже десятки років намагаються випросити у влади Софії хоча б дві—три кімнати для Українського культурного центру, де можна було б почитати українські газети, провести зустріч українців, які живуть у Болгарії. Їм ніхто не відмовляє, але ніхто й не допомагає, а висувають неприйнятні умови на кшталт купівлі нерухомості чи взяття в оренду приміщень. А в РКІЦ можна почитати свіжі газети й журнали з Москви, подивитися кіно й відвідати заходи з прославлянням президента Путіна та «непереможної армії».
Дивує і засилля самих отруйних російських телеканалів у болгарському ефірі. Сьогодні кожен оператор кабельного телебачення має у своїй програмній сітці від 3 до 10 російських каналів, які «пригощають» болгар брехнею про Україну, ЄС і НАТО. Та й болгарські телевізійні топ-канали у новинах найчастіше показують сюжети з Донбасу й Криму, зняті чи змонтовані російськими журналістами. А майже всі інформаційні агентства та щоденні газети країни повідомляють про українські події з посиланнями на російські інформагентства.
Найпопулярніша новинна програма Болгарського національного радіо (БНР) — «Горизонт» — у ранковому ефірі завжди робить короткий огляд іноземної преси. Поряд із провідними світовими виданнями диктори інформують про те, що пишуть про події в Україні російські ЗМІ. Зрозуміло, яку точку зору на те, що відбувається в Києві й Донецьку, вони доносять до болгарських слухачів. За десять років я жодного разу не почув від БНР, що пише українська преса.
Не дивно, що місцеві ЗМІ створили в багатьох болгар упереджене ставлення до українців і української влади. Обивателі обвинувачують нас у непоступливості, упертості та воєнних діях проти частини свого народу, який нібито побажав незалежності від Києва та зближення з Росією.
Повертаючись до партії «Атака», зазначу, що саме вона посилала своїх представників на так звані «референдуми» в Криму й Донбасі. Вона від імені своїх виборців (а таких трохи більше 4 відсотків від тих, хто голосував на останніх парламентських виборах) схвалила «приєднання» півострова до Росії і агресію Путіна на Донбасі. І хоча офіційна влада відхрестилася від цих заяв, у багатьох болгар у підсвідомості відклалося: із Кримом не все так просто, як намагаються представити Україна й Захід, що підтримує її. Мовляв, якщо там живе більшість росіян, то Росія повинна прислухатися до їхньої думки й приєднати Крим до себе. Вони не знають, що путінські «зелені чоловічки» під дулами автоматів зганяли депутатів кримського парламенту для ухвалення рішення про проведення «референдуму», що Кремль знайшов на півострові сепаратистів, готових на грубе порушення Конституції України, і зараз утримує їх. А ошуканий народ і корінне кримськотатарське населення стали там ізгоями.
Для протистояння розгнузданій російської пропаганді в Болгарії однієї лекції професора Станчева недостатньо. Як і зусиль українських дипломатів, котрі доносять правду про нашу країну до офіційних осіб країни та пересічних болгар. Наприклад, посол України в Болгарії Микола Балтажи, який добре знає болгарську мову, став частим гостем на радіо й телеканалах. Пропагандистські зусилля дипломатів підтримує український журналіст Василь Жуківський. Він багато років живе в Софії і зі своєї ініціативи раніше випускав українську газету, а тепер підтримує сайт «Болгаро-Українські вісті» (http://www. ukrpressbg. com), розрахований на українських та болгарських читачів. Болгарські добровольці нещодавно створили сайт «Украйна днес» («Україна сьогодні»), який можна знайти за посиланням http://www. ukraіnadnes. com.
Але їх зусилля тонуть у морі проросійських друкованих і електронних ЗМІ, що виходять у країні болгарською мовою. Координує їх дії акціонерне товариство «Болгарсько-російський інформаційний пул», рупором якого є двомовна газета «Русія днес/Росія сьогодні». Крім того, в Болгарії існує майже десяток проросійських сайтів, які тиражують брехню Кремля.
Останній приклад — суд над Савченко. Ще до оголошення вироку Надії деякі болгарські сайти зі слів Москви перетворили її на убивцю. І лише ввечері посол України Микола Балтажи наполіг на тому, щоб точка зору нашої країни на судилище в Ростовській області була донесена до болгар. Він висловив її в передачі Болгарського національного телебачення. Наш дипломат говорив доказово й переконливо, але у свідомості болгарського обивателя вже утвердилася первинна інформація про суд, а виступ посла видавався виправдовуванням. Напевно, не потрібно пояснювати, що означає випередження в пропагандистській війні.
Як протистояти брехні?
Хочеться переадресувати це питання відомству, створеному в Україні для протистояння російської брехні — Міністерству інформаційної політики. Зрозуміло, що його першорядне завдання — убезпечити від кремлівської пропаганди громадян України й насамперед жителів Криму та Донбасу. Але не менш важливо виставити протифейковий заслін і в балканських країнах, де Москва посилює війну за уми громадян і намагається «заплести звивини» так, як і громадянам Росії.
Яким він має бути? Українці, котрі живуть у Болгарії, часто обговорюють це між собою і з болгарами, які підтримують Україну. Іноді висловлюються маячні ідеї. Але Мінінфорполітики потрібно проаналізувати їх і відібрати найреалістичніші. От кілька з них. Напевно, не так уже й складно домовитися з одним з болгарських кабельних операторів про включення хоча б одного українського телеканала в їх програмну сітку. Тим більше, що років вісім тому один болгарський кабельний канал хотів зробити це, але так і не дочекався відповіді з Держтелерадіо. Тоді на цьому все й закінчилося. Зараз, щоб болгари дивилися український телеканал, він повинен показувати не тільки голови політиків, а й цікаві матчі наших чемпіонатів країни, концерти зірок нашої естради й, звісно, інформацію про події на Донбасі та в Криму. Не важко домовитися і з БНР про включення в їх огляди преси статей із наших газет. Тим більше, що між Українським радіо та БНР існує договір про співробітництво в інформаційній сфері, як і між Укрінформом та Болгарським телеграфним агентством. Не завадило б і видання хоча б щотижневого дайджесту українських ЗМІ болгарською мовою чи створення при закордонних корпунктах наших видань інформаційних сайтів болгарською мовою.
Звісно, це потребує певних витрат. Але протистояти Кремлю, який очорняє нашу країну, наших людей, політиків і керівників держави в очах народів інших країн, нині вкрай потрібно. Особливо там, де Росія розгортає широкомасштабну пропагандистську війну за уми людей.
Софія.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
