Сезон весняно-літніх робіт розпочався для наших заробітчан згідно з узгодженими 2007 року правилами. Зацікавлення польським ринком праці серед наших співвітчизників не має жодних тенденцій до зниження, навпаки — значно зростає. Розуміючи це, в Європейському Союзі заздалегідь вирішили попередити про жорсткіші правила працевлаштування сезонних працівників, що їх буде запроваджено орієнтовно за півроку, тобто на період осінніх сезонних робіт.
Про цю вимогу ЄС, яку буде зобов’язана виконати також і Польща, повідомила з посиланням на джерела в уряді «Газета польська щоденно». Після 30 вересня 2016 року, згідно з директивою Євросоюзу, буде запроваджено нові адміністративні процедури, які на практиці приведуть до необхідності оформлення роботодавцями, зацікавленими у працевлаштуванні в себе українців, дозволів на роботу.
На даний момент процедура працевлаштування заробітчан з України, а також Вірменії, Білорусі, Грузії, Молдови та Росії (це врегульовано одним нормативно-правовим актом) відбувається за спрощеною схемою. Достатньо отримати в будь-якому повітовому (районному) управлінні праці «запрошення на роботу» (офіційна назва «Декларація про намір надання роботи іноземцеві»), і є можливість працевлаштуватися в Польщі, щоправда, лише на шість місяців. Але ці 180 днів можна використовувати упродовж дванадцяти місяців (для виконання сезонних робіт цього цілком достатньо) без необхідності отримання дозволу на роботу. За даними міністерства сім’ї, праці та соціальної політики РП, в 2015 році відбулося стрімке зростання кількості зареєстрованих «декларацій...». Таких документів було аж 782 тисячі (удвічі більше, ніж 2014-го), з яких 97,5% — для українських громадян. Це й стало підставою для масового отримання нашими співвітчизниками робочих віз у Польщу.
Слід додати, що таку «декларацію...» на підставі заяви роботодавця повітові управління праці реєструють абсолютно безплатно. Натомість заробітчани —співрозмовники кореспондента «Голосу України» наголошували, що отримували її через посередників, часто-густо через своїх знайомих чи сусідів, мінімум за 50—60 доларів США. Щастило тим, чиї запрошення були реальними, бо, знаючи про попит на такі документи, з’явилися групи «благодійників», які продавали нашим заробітчанам підроблені запрошення, через що багатьом довелося повертатися додому вже з польського кордону. А ті, про чиї підроблені документи не здогадалися в консульствах чи на кордоні, зіштовхнулися ще з гіршою реальністю: за адресою, вказаною у «запрошенні», їх ніхто не чекав, а роботу довелося шукати на так званих заробітчанських біржах або з допомогою родичів чи знайомих, які вже працювали і могли (безплатно або за певну плату) виконати роль посередника з працевлаштування.
Заробітчани побоюються, що запровадження нових адмінпроцедур знову сильно вдарить по їхніх кишенях. А офіційні джерела вказують лише на те, що ускладнень у працевлаштуванні іноземців можливо буде уникнути, якщо вдало організувати нові адміністративні процедури, наприклад, шляхом завчасного подання заявок про необхідну кількість сезонних працівників.
Варшава.
