Останнім інкримінований злочин скоєно ще 2013 року в селі Новопетрівка Бердянського району Запорізької області. У грудні 2015 року Жовтневий суд Запоріжжя визнав чоловіків винними у груповому грабежі та незаконному заволодінні автотранспортом.
З вироком не погодилися адвокати і довели вже Апеляційному суду, що серед нападників точно була одна жінка (а всі засуджені -- чоловіки), що на знайденому на місці злочину револьвері є відбитки інших людей, а не їхніх підзахисних. Були й інші докази, котрі прямо вказували, що йдеться про трьох випадкових чоловіків, яких притягли до відповідальності винятково заради виконання плану розкриття злочинів.
На жаль, вердикт Апеляційного суду вже нічим не допоможе одному із засуджених -- 24-річний парубок помер у СІЗО, як кажуть, від запалення легень ще у січні цього року.
Ця історія вказує на величезні проблеми нашого законодавства. Коли не існує крайнього терміну, до якого невинна (тобто не визнана судом злочинцем) людина може перебувати під вартою. Плач, що так ми випустимо всіх злочинців, ніяк не зачіпає за живе: коли ви в тому впевнені, то доведіть це суду за півроку, а в дуже складних випадках -- за рік. Або понесіть кримінальну відповідальність за власну непрофесійність. А ще у нас ніхто фактично не несе жодної відповідальності за смерті в СІЗО. У тому числі й за "дивні смерті"...
І особливо жахливо те, що ніхто не відповідає за так звані судові помилки. Щоб скоїти які, мабуть, потрібно мати неабиякі таланти, заплющені очі та заткнуті вуха... Й історія, наприклад, трьох все-таки притягнутих до відповідальності запорізьких міліціонерів у справі "пологівського маніяка" тут ніяк не випадає з контексту. Бо чи понесли якусь реальну відповідальність троє фальсифікаторів кримінального розслідування, достеменно невідомо, а ось їхньої жертви Максима Дмитренка, який вийшов на волю після восьми років колонії в 2012 році, вже давно немає в живих...
Леонід СОСНИЦЬКИЙ.
Запоріжжя.
