Гірка історія винищення німецьких поселенців примушує шукати аналогії у подіях сьогодення
Сучасні кремлівським агітаторам вигідно роздмухувати серед етнічних меншин України недовіру до рідної держави, пробуджуючи ностальгію за «братерською родиною народів». Адже путінська Росія виставляє себе таким собі духовним спадкоємцем СРСР. От тільки мало кому відомо, як у СРСР планомірно винищували цілі громади, винні тільки в тому, що вони не поспішали ставати під знамена кольору крові. І йдеться не тільки про кримських татар та чеченців, позбавлених права жити на землі предків. Технології етноциду відпрацьовувалися задовго до початку Другої світової — зокрема, і на Херсонщині.
Днями обласний державний архів представив загалу низку документів про район-«фенікс», який знищували разом із мешканцями — нащадками німецьких колоністів. Вихідці з тодішніх німецьких князівств, Швеції, Данії, Чехії за часів цариці Катерини їхали у таврійські степи десятками тисяч: адже землі там давали стільки, скільки зможеш обробити. Вже за кілька поколінь онуки бідних переселенців міцно стали на ноги, створивши процвітаючі господарства у масштабі цілих сіл та волостей. Перший тривожний дзвіночок пролунав ще 1914-го, коли після початку Першої світової «підозрілих елементів» із німецьких колоній почали відселяти у глиб Російської імперії. Постраждали етнічні поселення і в революцію та громадянську війну, тож коли після неї дороги стали більш-менш безпечні, Ганси та Фрідріхи почали вибиратися подалі у пошуках кращих місць, де їх, принаймні, не переслідували б за релігійні переконання.
Зберегли віру — втратили землю
За більшовиків членів релігійних громад почали «вичищати» з будь-яких радянських органів, надалі забороняючи їм будь-коли туди влаштовуватися. Списки «вичищених» осіб ще й регулярно друкувала місцева партійна газета «Наддніпрянська правда». Далі — буквально за рік після створення національного району — взялися за німецьких «куркулів». Вони поколіннями жили краще за сусідів-українців, тож репресованих назбиралося чимало. Втім, репресії мали свою специфіку: багатьох залишали у національному районі, але позбавляли майна та майже всього реманенту й худоби, натомість виділяючи по гектару землі на їдця, але не більш як п’ять гектарів на господарство. Скажете, це ще м’яко для сталінських часів? Та де там! Аж 68 таких господарств отримали свої наділи на малопродуктивних землях. Фактично це були безводні пустирища, де буяла хіба що ковила та перекотиполе. Виселення на такі «угіддя» означали смерть, але трохи відтерміновану.
Та, либонь, найцинічніше сталінський режим повівся із найлояльнішою частиною херсонських німців, котрі за кордон не виїхали і чесно працювали у примусово створюваних колгоспах та артілях. У голодомор 1933 року лідери етнічної громади звернулися по продовольчу допомогу до громад у Німеччині. І отримали... розправу. Агенти ГПУ хапали всіх найактивніших (природно, з тих, хто вижив). Показово, що саме тоді сталінський режим активно співпрацював із Німеччиною: німецькі вояки проводили вишкіл у СРСР, розвивався товарообмін, радянські газети всіляко пропагували єдність «держав робітників та селян». І саме в той час єдинокровних братів «закордонних» німців на півдні України тихцем винищували. Зрештою, 1936 року німецький національний район взагалі перейменували на «політично свідомий» район Фріца Геккера. Та його мешканцям від цього вочевидь не полегшало.
Перша фаза локального етноциду тут закінчилася тим, що в 1939 році всіх «підозрілих» етнічних німців із Високопілля-Кронау вивезли до Узбекистану й Казахстану. У 1946 році, вже по війні, Високопільский район знову відтворили, але слова «німецький національний» у його назві уже не використовувалися. За Микити Хрущова район знову ліквідували і відновили тільки 1966-го. На зорі новітньої української незалежності нащадків висланих німців знову запросили повертатися на землі батьків і дідів, навіть зводили для них будинки. Дехто й справді приїхав, але тільки для того, щоб трохи згодом емігрувати до Німеччини. Тож у Високопільському районі Херсонщини німецькою нині майже ніхто не розмовляє.
Так закінчилися ігрища «країни братерства народів» із тисячами людських доль. То й не дивно, що нинішній кремлівський режим, який відтворює режим сталінський, так само безжальний до простих людей. І так само нерозбірливий у методах їх «шикування» та «відсіву незгодних» на черговому шляху до «світлого майбутнього».
Херсонська область.
Виставка документів про історію громади етнічних німців у степах Таврії.
Фото автора.
