Недостатньо змінити прем’єра чи склад уряду. Ключове для розв’язання глибокої кризи в Україні — це радикальна зміна економічної політики, яку проводить нинішня влада. На відміну від інших політичних сил, котрі кулуарно торгуються за посади, Радикальна партія виробила Антикризовий економічний план, який ми пропонуємо покласти в основу діяльності нового уряду і коаліції. Якщо інші політики не спроможні — у нас є команда, здатна реалізувати цей амбітний план і вивести Україну з кризи.

1. Розробка комплексної програми соціально-економічного розвитку (2016 рік), яка передбачатиме перехід до економічного зростання на рівні 7—10 відсотків на рік з одночасним підвищенням рівня життя громадян, а також, як її складової, — програми розвитку високотехнологічних виробництв із визначенням галузей-драйверів, що дасть змогу забезпечити створення нових робочих місць та повернення трудових мігрантів, переорієнтацію системи державного замовлення в освіті під завдання зазначеної стратегії.
2. Створення системи державних інститутів та механізмів розвитку економіки (2016 рік). Забезпечення інституційної спроможності переходу країни від занепаду й «проїдання» до інвестиційного розвитку, структурної модернізації та стимулювання економіки, в тому числі шляхом створення/ забезпечення таких інструментів як:
a) експортно-кредитне агентство — спеціальна урядова фінансова інституція, яка сприяє просуванню українського експорту через страхування, гарантування та здешевлення кредитування експортних операцій, а також забезпечує інформаційно-аналітичну підтримку експортерів;
b) державний банк відбудови і розвитку — спеціальна фінансова інституція, що є агентом уряду з акумулювання міжнародної фінансової допомоги для надання доступних довгострокових кредитів, співінвестування в інфраструктурні та виробничі проекти (в тому числі за моделлю державно-приватного партнерства);
c) індустріальні парки — інструмент залучення інвестицій через промислові майданчики з готовою інженерно-технічною інфраструктурою та тимчасовими податковими стимулами для нових виробничих і науково-дослідних підприємств;
d) агентство підтримки малого бізнесу — спеціальна державна інституція (аналог американського SBA), яка кредитує малий бізнес на пільгових умовах, сприяє його доступу до державних закупівель та надає комплексну консультаційну підтримку підприємцям;
e) державно-приватне партнерство — механізм гарантування інтересів приватного інвестора при реалізації спільних із державою або муніципалітетами проектів;
f) енергосервіс — механізм реалізації програм енергомодернізації за рахунок коштів приватних інвесторів із можливим частковим співфінансуванням та пільговим кредитуванням заходів енергомодернізації у приватному та комунальному секторах за рахунок публічних коштів.
3. Прискорення економічного розвитку (2016—2018 роки) через цілеспрямований «розігрів економіки», вплив на динаміку ВВП через усі його складові — інвестиційний попит, приватний та державний споживчий попит, експорт та імпорт — з налаштуванням усіх важелів економічної політики на режим модернізації.
3.1. Збільшення інвестиційної складової економіки — валового на-
громадження основного капіталу — для переведення економіки в режим модернізації, в тому числі шляхом:
a) встановлення дієвих податкових, митних, тарифних, регуляторних та інших інвестиційних стимулів для залучення масштабних приватних інвестицій в реальний сектор економіки (в тому числі податкові канікули для малого бізнесу; вигідні для вітчизняних виробників мита; звільнення реінвестованого прибутку від оподаткування; індустріальні парки з готовою інфраструктурою і податковими стимулами; додаткові гарантії інвесторам у рамках державно-приватного партнерства та ін.);
b) орієнтація грошово-кредитної політики на підвищення «фінансової глибини» реального сектору економіки (в тому числі через спрямування бюджетних коштів та міжнародної фінансової допомоги на кредитування малого бізнесу, нових та наукомістких виробництв; впровадження державних програм компенсації відсотків за кредитами малого бізнесу, нових виробничих підприємств та ін.);
c) суттєве підвищення ролі держави як інвестора, здатного тимчасово замінити приватного інвестора в економіці до відновлення довіри останнього (в тому числі через масштабну розбудову та модернізацію інфраструктури; бюджетні програми закупівлі обладнання, устаткування, комплектуючих вітчизняного виробництва; державні будівельні програми; участь у різноманітних проектах публічно-приватного партнерства та ін.).
3.2. Стимулювання експорту українських виробників, в тому числі через ліквідацію регуляторних обмежень для експортерів; cпрощення процедур міжнародної торгівлі; державне страхування, гарантування та здешевлене кредитування експорту; підписання нових двосторонніх угод про вільну торгівлю з країнами, перспективними для українського експорту; розвиток дієвої мережі закордонних торговельних представництв; державне сприяння міжнародному просуванню українських виробників, у тому числі через міжнародні виставки; стимулювання вітчизняного бізнесу щодо участі в закордонних тендерах державних закупівель товарів та послуг.
3.3. Підвищення купівельної спроможності громадян, у тому числі шляхом не номінального, а реального підвищення мінімальних соціальних стандартів у поєднанні зі зниженням податкового тиску й масштабною детінізацією економіки на тлі стимулювання виробництва для недопущення вимивання ресурсів з економіки через імпорт. Реалізація національної програми зайнятості через фіскальне стимулювання створення нових робочих місць, а також програми тимчасової зайнятості для подолання безробіття (в тому числі для відновлення інфра-
структури регіонів, що постраждали внаслідок військових дій, модернізації та відновлення виробництв, виконання соціальних робіт тощо).
4. Акумуляція міжнародної фінансової допомоги та винайдення внутрішніх резервів для фінансування прискорення економічного розвитку (2016—2018 роки), в тому числі за рахунок таких джерел:
a) оптимізація поточних видатків держбюджету;
b) подолання контрабанди на митниці;
c) ефективне управління державною власністю;
d) детінізація та деофшоризація економіки;
e) додаткове оподаткування сировинної економіки;
f) запровадження державної монополії на лотерею;
g) цільова грошова емісія у виробничу сферу;
h) міжнародна фінансова допомога.
5. Запровадження щоквартального публічного звітування керівництва місцевих органів самоврядування та уряду про реалізацію програми соціально-економічного розвитку, зокрема за такими основними показниками (2016 рік):
— кількість робочих місць та чисельність безробітних;
— кількість суб’єктів господарювання;
— обсяг капітальних вкладень;
— обсяг прямих іноземних інвестицій;
— обсяг виробництва продукції;
— обсяг експорту продукції;
— сплачені податки.

Олег ЛЯШКО, народний депутат України, лідер Радикальної партії.