Заболоття -- крайня залізнична станція на кордоні з Білоруссю. Лише шість кілометрів відділяють її від сусідньої держави і вісім -- від білоруської станції Хотислав. До 1959 року селище було районним центром. З втратою цього статусу воно не загубилося, як деякі інші на мапі Волині. По-перше, тут працювали два досить потужні підприємства -- деревообробний завод, а продукцію місцевого овочесушильного заводу знали в багатьох країнах. Тепер підприємств цих немає, проте життя в Заболотті не завмерло. Вигідне розташування зробило його важливим торговим центром. Щодня дизель-поїздами сюди приїздять білоруси купувати дешеві і смачні українські продукти, одяг, шкарпетки, побутову хімію тощо. Селищний голова Василь Головій жартома каже, що Заболоття знають у сусідній країні від Бреста до Мінська. І справді, тутешні ярмарки привертають увагу розмаїттям і дешевизною товарів.
На знімках:
Кажуть, що на ринку в Заболотті можна купити все
Із Бреста прибув ще один дизель-поїзд з покупцями
Залізнична станція Заболоття
Як і все в селищі, торгові павільйони туляться по обидва боки залізничної колії. Покупці прибувають сюди здебільшого потягами, хоча й машин із білоруськими номерами чимало.
Вулиці, де розмістилися продавці, аж рябить від розмаїття краму. У пана Степана товар простий і дещо старомодний -- електролампочки розжарення. Продає їх усього за 4,5 гривні. Каже, купують білоруси із задоволенням, бо в них такі коштують удвічі дорожче. Дуже добре розходяться плетені з лози кошички. "Сябри" їх беруть із задоволенням, так само, як і штучні квіти. До Великодня лишився ж лише місяць. А в наших добрих сусідів традиції такі ж, як і в нас.
Продавщиця Світлана каже, що білорусам дуже до вподоби українські цукерки, печиво. Залюбки беруть наші майонези, кетчупи. Влаштовують і якість, і ціна. Щодо ковбас, то ще кілька років тому їх привозили з Білорусі. Майже на всіх ринках Волині можна було купити і їхні ковбаси, і вершкове масло, і згущене молоко. Тепер через зростання цін ці продукти мають обмежене коло споживачів.
Знецінення національної валюти боляче вдарило по кишенях і українців, і білорусів. На кінець березня за долар давали 20,15 тисяч білоруських рублів. А перед цим було, що долар продавали і по 26 тисяч. Пані Світлана каже, що порівняно з минулим роком покупців з Білорусі поменшало у півтора разу. Бувало, що з дизель-поїзда з Бреста сходило по три тисячі пасажирів. А лише до обіду їх прибуває в Заболоття два, а є ще поїзди з Хотислава. В селищі переживають, щоб, бува, не трапилося так, що цей потік іще скоротиться. Адже добробут багатьох родин у Заболотті залежить від інтенсивності прикордонної торгівлі.
Біля залізничного вокзалу робимо коротку зупинку, щоб поговорити з білорусами, які стоять у черзі для проходження митного і прикордонного контролю. Люди налаштовані дружелюбно до українців і кажуть, що ми повинні допомагати один одному у ці нелегкі часи. Хоча проблем, на їхню думку, в Білорусі зараз набагато менше, як в Україні.
На першу колію прибуває ще один поїзд із Бреста. Люди швиденько виходять з вагонів, щоб зробити необхідні покупки і повернутися додому. Заболоття зустрічає їх сонячною весняною погодою. Тішить око і нещодавно відремонтований вокзал, який ще кілька років тому мав досить убогий вигляд. Покрасивішало за останній час і саме селище. Відремонтовано Будинок культури, причепурилися після зими вулиці. Селищний голова Василь Головій розповідає, що в Заболотті зараз 4320 жителів, що багато робиться для вирішення комунальних питань. Довкола розташовано п'ять озер, найбільше з яких -- Турське -- поступається за площею водного дзеркала лише Світязю й Пулемецькому. Це прекрасний куточок Волині, не пошкодуєте, якщо колись приїдете в Заболоття.
Максим СОЛОНЕНКО.
Фото автора.
Волинська область.
