П’ятдесят років виповнилося б учора, 30 березня, учаснику Революції Гідності, кухарю батальйону «Київська Русь» вінничанину Тарасові СИЧУ (на знімку). Він загинув у лютому 2015-го під Дебальцевим на Донеччині.
У день «золотого» ювілею земляка вшанували у його рідній школі № 11 у Вінниці. На стіні при вході урочисто відкрито меморіальну дошку (на знімку нижче). Це право надали доньці загиблого пані Осенії та найближчому побратимові з позивним «Стас» – Дмитру СТАСЮКУ, 23-річному бійцю батальйону, який нині навчається в одному з вишів столиці.
– Тарас Степанович був незвичайною людиною, бо ніколи не брав до рук зброю, – розповів кореспонденту «Голосу України» пан Дмитро. – Після подій на Майдані, де він також готував обіди учасникам Революції Гідності, побратими відправлялися в АТО. Кухар запитав, чи знадобляться там його послуги, якщо поїде без зброї. Його, пацифіста, охоче взяли з собою. Він продовжував готувати харчі на передовій. За смаком вони були схожі на домашні. Тарас Степанович був душею нашого підрозділу. Його шанували за добре серце, відкриту душу. До нього йшли за порадою, як йдуть на сповідь до священика.
В одному з боїв під Дебальцевим міна вибухнула неподалік від польової кухні. Кухар загинув від осколкового поранення.
– Тарас Степанович запрошував мене після війни приїхати до його рідної Вінниці, де раніше ніколи не доводилося бувати, бо сам я родом з Донеччини, – продовжує співрозмовник. – На жаль, місто мені показує не він, а його рідні. Вдячний їм за те, що Тарас Степанович підтримав мене, як батько сина. Після запеклих боїв психіка 22-річного хлопця дала збій. У ті стресові для мене часи саме Тарас Степанович повернув віру в життя.
Віктор СКРИПНИК.
Фото надано Дмитром СТАСЮКОМ.
Вінниця.
