На черговому засіданні Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики вирішували, чи бути українській пісні в ефірах радіостанцій. Обговорення проекту змін до закону про телебачення і радіомовлення, які стосуються частки пісень державною мовою в музичних радіопрограмах і радіопередачах, зібрало не тільки народних депутатів, а й медійників, громадських діячів, продюсерів та самих виконавців. Останні поділилися на два табори і навіть візуально перебували по різні сторони приміщення. Усі вони називають себе українськими, але одні вважають запропоновані народними депутатами Олегом Медуницею, Ігорем Артюшенком, Іваном Крульком та Олегом Ляшком зміни неприйнятними і відірваними від реальності, інші — тільки вітають таку ініціативу.

Відкриваючи зібрання, голова комітету Вікторія Сюмар одразу зауважила, що закон видається доволі простим: із 50 відсотків ефіру, які за квотами нині передбачаються для вітчизняних виконавців, 75 відсотків пропонують віддати пісням рідною мовою. Так планується фактично 37,5 відсотка усього ефіру заповнити україномовною музикою. «Питання, з одного боку, надзвичайно актуальне, — зазначила парламентарій, — тому що для нашого комітету важливі всі речі, які захищають український інформаційний простір і стимулюють виробництво українського контенту. Водночас ми завжди намагаємося знайти баланс у тому, щоб закони виконувалися й були реалістичними».

Представляючи резонансну законодавчу новелу, один з її авторів Олег Медуниця висловив переконання, що кількість людей, які потребують російськомовного звучання ефіру після Революції Гідності та внаслідок подій, які відбуваються на сході, помітно зменшилася. Саме тому такі зміни нині актуальні, вважає він. Народний депутат пояснив, що основна ідея законопроекту полягає у двох новелах. Перша зберігає за закордонними виконавцями їхні 50 відсотків ефіру, передбачаючи для вітчизняних авторів так само 50 відсотків, з яких 75 — для україномовної творчості. Інший момент: ця музика має звучати рівномірно протягом доби, а не опівночі. На що голова комітету зауважила, що текст закону загалом виписаний некоректними термінами, що робить можливим у майбутньому його різночитання. Зокрема, вона звернула увагу на те, що в документі йдеться тільки про вітчизняних виконавців. І якщо іноземець виконує пісню нашою мовою, згідно із законопроектом, у цю квоту він не потрапляє. До того ж законотворці абсолютно не враховували жанровість радіостанції. Але найбільша вада документа полягає в тому, що він не прописує, в який спосіб Нацрада має моніторити виконання такої ініціативи і які санкції передбачено в разі порушення букви закону.

Прихильники запропонованих змін апелювали до того, що нині частка українських пісень на радіостанціях не перевищує п’яти відсотків. Громадські активісти вважають хибною позицію представників мережевих радіостанцій, які кажуть про те, що їм бракуватиме творів українською мовою, щоб заповнити ефір у таких обсягах. Учасники громадського руху «Відсіч» уже склали перелік із чотирьох тисяч пісень українською мовою різних жанрів, якими можна наповнювати програми ефірів.

«Ця квота прирівнює всіх до всіх», — запевняє виконавчий директор Незалежної асоціації телерадіомовників Катерина М’яснікова. Перед тим, як запроваджувати її, каже вона, необхідно провести обговорення з представниками всієї музичної індустрії. «Не можна ділити виконавців на правильних і неправильних, на своїх і не своїх, — наголосила фахівець. — Усі вони — громадяни України, які повинні мати можливість доступу до ефірів зі своєю творчістю». На її думку, для того, щоб закон відповідав часові, квоти потрібно встановлювати, враховуючи формат мовлення тієї чи іншої хвилі. «За зрозумілої загальної мотивації ми кажемо про те, що закон абсолютно не відповідає реальному стану подій. І може навіть призвести до негативних наслідків, а саме до перетікання аудиторії в онлайн-слухання», — застерігає фахівець.

Під час обговорення учасники засідання мали гарячу дискусію, внаслідок якої дійшли висновку: повернути закон на доопрацювання. Передусім для того, щоб прописати процедуру моніторингу за його виконанням та санкції. Але очевидно, що навіть після того градус напруження в суспільстві з приводу подібних змін не спадатиме. Здебільшого тому, що, крім мовного питання, вони зачіпають ще й фінансові.

 

 

Голова Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики Вікторія Сюмар, заступник голови комітету Олександр Опанасенко, секретар комітету Олена Кондратюк, член комітету Богдан Онуфрик.

Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.