Заболоття — крайня залізнична станція на кордоні з Білоруссю. Лише шість кілометрів відділяють її від сусідньої держави і вісім — від білоруської станції Хотислав. До 1959 року селище було районним центром. З втратою цього статусу воно не загубилося, як деякі інші на карті Волині. По-перше, тут працювали два досить потужні підприємства — деревообробний і овочесушильний заводи, продукцію останнього знали в багатьох країнах. Тепер підприємств цих немає, проте життя в Заболотті не завмерло. Вигідне розташування зробило його важливим торговельним центром. Щодня дизель-поїздами сюди приїздять білоруси купити дешеві і смачні українські продукти, одяг, побутову хімію тощо. Селищний голова Василь Головій, жартуючи, каже, що Заболоття знають у сусідній країні від Бреста до Мінська. І справді, тутешні ярмарки привертають увагу розмаїттям і дешевизною товарів.

Як і все в селищі, торговельні павільйони туляться по обидва боки залізничної колії. Покупці прибувають сюди здебільшого потягами, хоча й машин з білоруськими номерами чимало.
На вулицях, де розмістилися продавці, очі розбігаються від розмаїття краму. У пана Степана товар простий і дещо старомодний — електролампочки розжарення. Продає їх лише за 4,5 гривні. Каже, купують їх білоруси, бо в них такі лампочки коштують удвічі дорожче. Дуже добре розходяться плетені з лози кошички. Сябри їх беруть із задоволенням, так само, як і штучні квіти. До Великодня залишився лише місяць. А в наших добрих сусідів традиції такі, як і в нас.
Продавчиня Світлана каже, що білорусам дуже смакують українські цукерки, печиво. Залюбки беруть наші майонези, кетчупи. Влаштовують і якість, і ціна. Щодо ковбас, то ще кілька років тому їх привозили з Білорусі. Майже на всіх ринках Волині можна було купити і їхні ковбаси, і вершкове масло, і згущене молоко. Тепер через зростання цін ці продукти мають обмежене коло споживачів.
Знецінення національної валюти боляче вдарило по кишенях і українців, і білорусів. На кінець березня за долар давали 20,15 тисячі білоруських рублів. А перед цим долар продавали і по 26 тисяч. Пані Світлана каже, що порівняно з минулим роком покупців з Білорусі поменшало у півтора разу. Бувало, що з дизель-поїзда з Бреста сходило по три тисячі пасажирів. А лише до обіду їх прибуває в Заболоття два, а є ще поїзди з Хотислава. В селищі переживають, щоб, бува, не трапилося так, що цей потік ще скоротиться. Адже добробут багатьох родин у Заболотті залежить від інтенсивності прикордонної торгівлі.
Біля залізничного вокзалу робимо коротку зупинку, щоб порозмовляти з білорусами, які стоять у черзі для проходження митного і прикордонного контролю. Люди налаштовані дружелюбно до українців і кажуть, що ми маємо допомагати один одному у ці нелегкі часи. Хоча проблем, на їхню думку, в Білорусі набагато менше, ніж в Україні.
На першу колію прибуває ще один поїзд з Бреста. Люди швиденько виходять з вагонів, щоб зробити необхідні закупи і повернутися додому. Заболоття зустрічає їх сонячною весняною погодою. Тішить око і нещодавно відремонтований вокзал, який ще кілька років тому мав досить жалюгідний вигляд. Розквітло за останні роки й саме селище. Відремонтовано Будинок культури, причепурилися після зими вулиці. Селищний голова Василь Головій розповідає, що в Заболотті нині мешкають 4320 жителів, що багато робиться для вирішення комунальних питань. Довкола розташовано п’ять озер, найбільше з яких — Турське — поступається за площею водного дзеркала лише Світязю і Пулемецькому. Це прекрасний куточок Волині, і не пошкодуєте, якщо колись приїдете в Заболоття.

Волинська область.

 

 

З Бреста прибув ще один дизель-поїзд з покупцями.

 

Кажуть, що на ринку в Заболотті можна купити все.

Фото автора.