Кабінет Міністрів на місяць, до 1 травня, продовжив пільгові ціни на газ для населення.
Що потрібно зробити, аби запобігти зростанню цін? На цей та інші запитання «Голосу України» відповів голова Комітету енергетичної незалежності України Іван Надєїн (на знімку).
— Насамперед треба усвідомити одну дуже важливу річ. Газ — це такий же товар, як і всі інші. Він нічим не відрізняється від бензину, пшениці і т. п., тобто всього того, що ми споживаємо щодня. Відтак ціна на блакитне паливо не може бути пільговою. Для незначної частини населення — так, але не для 80—90% домогосподарств. Це суперечить усім законам ринку. Рано чи пізно така пільгова ціна обертається великими проблемами. У нашому разі — економічним тиском з боку Росії, знеціненням гривні внаслідок купівлі мільярдів доларів для розрахунків за імпортний газ, безгосподарністю у комунальній сфері і низькою якістю послуг.
25 років безвідповідальної політики у тарифоутворенні завели нас у глухий кут. Ситуація має приблизно такий вигляд: через формально низькі ціни на газ ми споживаємо в 2—4 рази більше енергоресурсів, ніж країни Євросоюзу; з кожним роком це марнотратство дедалі дорожче коштує країні, оскільки різниця між діючими і ринковими тарифами компенсується з бюджету, тобто коштами платників податків; у певний момент, щоб закрити діру в бюджеті, уряд іде на стрімке підвищення цін.
Але такий ціновий шок може викликати зворотну реакцію — зростання неплатежів, соціальні протести та ін. Набагато краще, коли держава проводить збалансовану політику, створює правила гри, за яких населення зацікавлене раціонально споживати енергоресурси, а постачальники газу та виробники тепла — покращувати якість послуг і зберігати цінову стабільність.
— Що для цього потрібно?
— По-перше, зруйнувати монополію в житлово-комунальному господарстві, дати змогу всім теплопостачальним компаніям працювати на рівних умовах. Сьогодні підприємства теплокомуненерго заробляють на «втратах» — що більше енергоресурсів вони витратять, то більший прибуток отримають. Це — шлях у прірву. Всі виробники тепла, незалежно від того, працюють вони на газу чи на альтернативних видах палива, повинні продавати гігакалорії за однаковим тарифом і мати доступ до тепломереж. Унаслідок цього з’явиться конкуренція, а це — перший крок до фіксації цін.
Шлях до цього відкриває проект закону щодо стимулювання виробництва теплової енергії з альтернативних джерел енергії, зареєстрований у парламенті 30 березня 2016 р. (№4334). Ключовою ідеєю цього документа, розробленого народними депутатами за участю провідних експертів Держенергоефективності, профільної Біоенергетичної асоціації України, є фіксація величини тарифу на теплову енергію з відновлюваних джерел на рівні 90% тарифу на виробництво теплової енергії з газу.
— Документ є, залишилося тільки його прийняти?
— Так! Варто відмовитися від дотацій на газ для решти категорій споживачів: населення, бюджетних установ, промислових організацій. Адже що більше дотацій — то більший рівень споживання і сильніший потім ціновий шок. Фактично, це вже зроблено, за винятком хіба що населення.
І, врешті, дати змогу всім, хто у цьому реально зацікавлений, утеплити свої домівки, а у разі необхідності — перейти на альтернативні види палива. Це означає широкомасштабну національну програму з енергозбереження, з кращими, ніж сьогодні, умовами на придбання утеплюючих матеріалів, негазових котлів, лічильників та іншого обладнання.
Лише за таких умов ми зможемо запобігти регулярному підвищенню тарифів на газ та тепло. Всі інші рішення, включно з останнім про продовження на місяць пільгових цін, на нашу думку, — лише тимчасовий компроміс. Затягування часу, а не шлях до оздоровлення і цінової стабільності.
Записав Віктор БОНДАР.
