Чи можна говорити про те, що в американських ЗМІ стався «вибух» інтересу до України, якщо одна з провідних газет присвятила країні велику редакційну статтю із сенсаційно звучним заголовком? Не поспішатимемо з висновками. Придивімося до фактів.

Якщо судити з реакції преси США на участь глави української держави в саміті з ядерної безпеки у Вашингтоні, то особливого сплеску інтересу не спостерігалося. Утім, це можна зрозуміти, оскільки на форум 
з’їхалися лідери понад 50 країн. У пресі значно більше говорили про тих, хто не приїхав. Радіостанція NPR підсумувала це так: «Володимир Путін не з’явився. А тут ще, як на замовлення, Північна Корея запустила в п’ятницю балістичну ракету».
Схожу реакцію спричинили й події двостороннього характеру. Коли на зустрічі з Президентом Петром Порошенком віце-президент Джо Байден повідомив про рішення США виділити додатково 335 млн. доларів на реформування сектору безпеки України, на цю новину серед американських ЗМІ відгукнулася хіба що радіостанція Voіce of Amerіca, зовнішньополітичний рупор США. Виступ у Капитолії і візит до штаб-квартири ООН у Нью-Йорку також минули непомітно.
А от повідомлення американського агентства Assocіated Press про майбутній референдум у Нідерландах з питання асоціації України з Євросоюзом підхопила ціла низка американських ЗМІ. Указуючи на суто рекомендаційний характер голосування, агентство наголошує, що, хоча номінально предметом референдуму є угода з Україною, чимало голландців «бачать у ньому просто можливість висловити протест проти розширення Європейського Союзу й проти недемократичного, з точки зору критиків, процесу ухвалення рішень ЄС». У статті також йдеться про зусилля Президента Порошенка та інших українських лідерів роз’яснити вигоди асоціації. «Голландські прихильники договору згодні з цим», — пише AP. Вони вважають, що асоціація з Євросоюзом «підштовхне Україну» до економічних реформ, допоможе зміцненню прав людини, захисту меншин і боротьбі з корупцією в Україні.
Саме цю проблему й взяла за основу впливова New York Tіmes, що опублікувала 31 березня редакційну статтю, у якій ішлося про відставку генерального прокурора України Віктора Шокіна, чия «одіозна», за словами газети, постать стала «символом глибоко вкоріненої в Україні культури корупції».
Тема Шокіна звучала й раніше — в інформаційно-аналітичній статті кореспондента Ендрю Крамера. Посилаючись на оцінки експертів, Крамер підкреслює, що «Шокін відігравав важливу роль в урівноважуванні конкуруючих політичних інтересів, допомагаючи підтримувати стабільність під час складного й небезпечного періоду історії країни, яку розривають протиріччя». Автор наводить приклади критики на адресу Шокіна за його небажання проводити рішучі розслідування, зокрема, у справі снайперської стрільби з боку поліції і активістів опозиції під час вуличних протестів у 2014 р. Водночас Крамер наголошує, що, на думку аналітиків, певною мірою такого роду поступки необхідні, якщо уряд бажає хоч щось зробити в парламенті, бо прибічники Януковича залишаються політичною силою в Україні, об’єднавшись навколо партії «Опозиційний блок». А цей блок, пише кореспондент New York Tіmes, «представляє російськомовне населення південно-східних областей України й колишньої еліти, чия підтримка в парламенті необхідна Президенту Порошенку для того, щоб проштовхнути реформи й спробувати реалізувати мирну угоду з Росією».

Нью-Йорк.