На межі зупинення опинилася Херсонська кондитерська фабрика. Ще торік єдине в регіоні підприємство з випуску солодощів зменшило обсяги виробництва продукції з дев’яти до шести тисяч тонн, скоротивши трудовий колектив з шестисот до трьохсот осіб. А нині і ці триста працюють по два-три дні на тиждень, ризикуючи взагалі залишитися без роботи. Їхнє життя вже далеко не солодке, хоча при цьому, як не дивно, попит на знамениті херсонські цукерки без хімії, зефір, печиво і був, і є. Біда в тому, що фабрика вже понад рік не отримує відшкодування податку на додану вартість. Їй заборгували понад 7,6 мільйона гривень. А кондитери, в свою чергу, через відсутність обігових коштів не можуть розрахуватися з постачальниками какао-бобів, цукру та іншої сировини. Ті вже відмовилися відпускати її у борг.

— Нашу продукцію залюбки купують у Литві, Латвії, Азербайджані, Таджикистані — загалом у дванадцяти країнах. Але у Міндоходів України за часів Віктора Януковича нам без пояснень відмовлялися повертати ПДВ, сплачений за товари, відправлені на експорт. Зрештою, після численних скарг та звернення до суду приїхав якийсь набундючений посланець з Києва. І повідомив, що гроші повернуть за п’ятдесят відсотків відкату. Я вжахнулася — такі «вигідні угоди» доведуть виробництво до краху! А після відмови почула байдуже: «Тоді своїх грошей ви не отримаєте ніколи». Прийшла нова влада, ми нагадали про заборгованість бюджету перед підприємством. І новий голова Херсонської облдержадміністрації Юрій Одарченко знову попросив почекати — мовляв, у держави немає грошей, бо всі пішли на фінансування армії. Я згодна, що військам необхідні харчі та зброя, але ж не ціною голодних дітей трьохсот наших працівників! — обурюється директор ТзОВ «Херсонська кондитерська фабрика» Ганна Дронова. — Голові Верховної Ради України Олександру Турчинову ми написали листа про те, що після більш ніж річних поневірянь люди вже доведені до відчаю і готові вийти на безстрокові акції протесту. Відтак, у Херсоні перед облдержадміністрацією незабаром буде дуже особливий Майдан — «кондитерський».

Працівники фабрики наголошують: вони не вимолюють у держави милостині за чужий рахунок, а вимагають віддати те, що належить їм по праву. 

І це не подарунок чи доброчинність, а інвестиція. Нині Україна як ніколи зацікавлена у валютних надходженнях, і Херсонська кондитерська фабрика донедавна їх забезпечувала, отримуючи від зарубіжних партнерів і потім продаючи на міжбанківському ринку всю виручку у ВКВ до останнього цента — від 350 до 600 тисяч доларів на місяць. Повернувши підприємству належний йому податок на додану вартість у гривні, влада натомість матиме джерело стабільного поповнення валютних резервів. Якщо ж таких джерел позбутися, а розраховувати виключно на закордонні позики, чекати стабілізації економіки можна буде, коли рак на горі свисне. Адже позики колись і віддавати доведеться.

Цитата

«Нам, експортерам, не відшкодовують ПДВ понад рік. Становище критичне, підприємство зупинене, коштів на виплату зарплати немає. Ситуація вкрай напружена, можливий соціальний вибух. Наші представники були на Майдані з вірою в те, що нова влада допоможе нам вижити. Але, на жаль, з жахом розуміємо: змін немає, нас ніхто не чує».

З листа трудового колективу Херсонської кондитерської фабрики до в. о. Президента України Олександра Турчинова.