Мети продовольчої блокади Криму, яка почалася восени минулого року, загалом досягнуто. Це визнає навіть кримська влада. Але те, що добре в загальнополітичному контексті, погано для кишень пересічних кримчан.

На початку їх запевняли, що вони не відчують жодних змін, а українські товари будуть заміщені привезеними з Росії. Так загалом і вийшло, але ціни при цьому зросли майже на 40% порівняно, наприклад, з Краснодарським краєм і Ростовською областю. Це визнає «глава Криму» Сергій Аксьонов, який днями доручив міністерству економічного розвитку Криму розібратися в ситуації. Він прямо називає завищені ціни спекуляцією й звернувся навіть до патріотичних почуттів підприємців.
«Ми звертаємося до почуття патріотизму підприємців і говоримо про те, що ви сьогодні паразитуєте на таких само, як ви, кримчанах. Так не можна. Готові прийняти різницю у вартості, що пов’язана з логістикою, але в півтора-два рази вищі ціни від краснодарських чи в Ростовській області — такого бути не може», — сказав Аксьонов в ефірі одного із центральних російських каналів.
Незважаючи на те, що влада Криму намагається стримати зростання цін і навіть рапортує про укладення станом на початок березня цього року понад 300 регіональних угод з недопущення необґрунтованого зростання цін на продовольчому ринку, віз, як кажуть, і нині там. Ціни не вдалося стримати, і вони стають ще вищими.
Із чим це пов’язано? Як зазначив у коментарі «Голосу України» екс-міністр курортів Криму, а нині радник міністра агрополітики України Олександр Лієв, раніше Крим споживав щомісяця понад 200 000 тонн продовольства з материкової частини України. Нині ці поставки зупинено.
Замінити українські товари можна було б кримськими, але для цього потрібні серйозні системні інвестиції в кримську агроіндустрію.
«Інвестиції в Крим з його невизнаним статусом не надходять навіть від наближених до Путіна олігархів. Не йдуть інвестиції й з бюджету РФ», — вважає Лієв.
Крім того, аграрний комплекс Криму залежить від дніпровської води, але дотепер переговори про пуск води Північно-Кримським каналом, цій рукотворній артерії, яка на 70—80 відсотків забезпечувала потреби півострова у воді, ніхто не веде.
Кримська влада знайшла вихід у заміщенні українського продовольства краснодарським, кавказьким тощо.
Але головне лихо, за словами Лієва, має три важливі аспекти: перший — якість (через відстань можна заміщати натуральні українські товари з малим строком зберігання на російські, що зберігаються тривалий час і накачані антибіотиками); другий — ризикова логістика  (пов’язана з нестабільною роботою поромної переправи. Узимку через погоду, а влітку через наплив туристів); третій — ціна (і без логістики російські товари дорожчі за українські на 10—30%, а після доставки ціна стає просто непідйомною).
І ці слова підтверджуються конкретними фактами. Другий місяць у центрі Сімферополя триває ярмарок білоруських і російських продовольчих товарів. Асортимент досить широкий. Від усіляких молочних і м’ясних виробів і до вагового чаю й меду. Асортимент широкий, як і коливання ціни, на зовсім вже екзотичні товари.
Приміром, одним з екзотичних товарів стала ковбаса з оленини, привезеної з одного з найпівнічніших міст світу — російського Норильська. Ціна батона вагою 450 грамів — від 300 до 500 гривень. Ще один з видів товару — запечені фазани, гусаки й перепілки, які також везли з російської глибинки. Ціни тут також значно коливалися: від 200 до 300 грн. за кілограм. Черги невеликі, люди просто ходять і оглядають, як на екскурсії, недоступні за цінами товари.
Зрозуміло, що ситуація зі зниженням зростання цін у Криму не вирішиться найближчими роками. Приплив українських товарів вичерпався, а вал російських товарів не влаштовує ні за цінами, ні за якістю.

Сімферополь.

 

 

Норильська ковбаса ризикує залишитися нереалізованою.

Фото автора.