Для деяких співрозмовників кореспондента «Голосу України» це видавалося першоквітневим жартом, але інформація офіційна й перевірена — 1 квітня 2016 року польський Сейм ухвалив закон про декомунізацію.

Новий правовий акт передбачає заборону пропагування комунізму та іншого тоталітарного устрою «у назвах об’єктів, будинків та обладнання», що перебувають у публічному користуванні. Цікаво, що «за» його ухвалення голосували 438 присутніх у сесійній залі парламентаріїв (повний склад Сейму РП — 460 депутатів) і лише один утримався. Органам місцевого самоврядування приписується упродовж 12 місяців з моменту набуття законом чинності змінити назви доріг, мостів, площ, вулиць, будинків, що «символізують репресивну, авторитарну і несуверенну систему влади в Польщі в 1944—1989 роках».
Рішення про те, які об’єкти віднести до цієї категорії та про скасування ухвал, якими їм було надано «комуністичні» назви, прийматимуть воєводи (представники уряду в регіонах) після отримання обов’язкового висновку Інституту національної пам’яті.
Зміна назви не вплине на дійсність документів мешканців, де вказано стару назву: тобто, попри нову назву вулиці проживання, громадянин зможе користуватися внутрішнім паспортом зі старою назвою аж до закінчення терміну дії документа. Бажаючі обміняти паспорти отримають їх бланки безплатно, але, звісно, будуть змушені заплатити за фотографію. Також за власні кошти доведеться виготовляти таблички з новою назвою власникам приватних будинків. Підприємцям, окрім затрат на вивіски, візитівки, фірмові бланки, доведеться заплатити за зміни в оголошеннях і рекламі.
Нагадаємо, що перша декомунізація почалася в Польщі ще в 1989 році. Як згадують очевидці подій, стартувала вона в Варшаві — з повалення пам’ятника Феліксу Дзержинському на Банківській площі . Через кілька років, після ліквідації найбільш помітних і неприйнятних елементів, декомунізаційний запал почав пригасати, особливо в невеликих населених пунктах. Та й частина суспільства дійшла висновку, що проблема, мовляв, не є нагальною. Тож навіть незважаючи на її сумлінну послідовну реалізацію на початку 1990-х, нині, за підрахунками експертів, у різних регіонах Польщі з різних причин ще залишається близько 1400 місць, названих на честь діячів, організацій, дат чи подій комуністичного минулого. Дія цього закону не поширюється на пам’ятники комуністичної доби, яких також трохи залишилося. Але це вже тема окремої статті.

Варшава.