Вірменія і Азербайджан заявили про досягнення перемир’я в Нагорному Карабасі, повідомляє ВBС. За даними Управління ООН з координації гуманітарних питань за перші два дні запеклих сутичок у регіоні щонайменше 33 людини загинули й понад 200 дістали поранення.

 

«Голос України» звернувся до експерта з міжнародних і правових питань Андрія Бузарова, щоб він прояснив, чому ситуація загострилася саме зараз і чого можна чекати в майбутньому.


— Андрію, чи можна вважати Азербайджан і Вірменію єдиними гравцями конфлікту? Чи все-таки є ще країни, причетні до цього?


— Безумовно, Азербайджан і Вірменія є безпосередніми учасниками конфлікту. Але, крім того, є ще регіональні й геополітичні гравці: Туреччина, Росія, США й Іран.


Якщо ми говоримо про Туреччину, то вона давній історичний союзник Азербайджану. Це одна мовна група й культура. Ще вона й член НАТО, тобто по суті союзник США. І США, і Росія — співголови мінської групи ОБСЄ з розв’язання конфлікту в Нагорному Карабасі. Тому тут прямий зв’язок усіх — і США, і Туреччини, і Росії. І найважливіше: Вірменія — союзник Москви по Організації країн колективної безпеки СНД. Якщо буде пряма агресія когось проти вірменів, то Кремль буде змушений втрутитися. Крім того, в місті Гюмрі стоїть військова база російських військ у Вірменії.


До того ж, з точки зору міжнародного права, Нагорний Карабах — це територія Азербайджану. 


Пряме військове зіткнення у цій ситуації сьогодні нікому не вигідне. Зараз триває нормалізація відносин США з Росією після української кризи. Також почали налагоджувати зв’язок Анкара й Москва після сирійського конфлікту.


І найцікавіший гравець — це Іран. У ході бойових дій, які відбулися 2 квітня, снаряди залетіли на територію цієї країни, яка межує безпосередньо із зоною конфлікту. Тут проживає величезна кількість азербайджанців. Нинішній духовний лідер держави Алі Хаменеї теж азербайджанець за національністю. І в цій ситуації Іран може виступити країною-посередником у врегулюванні конфлікту.


— Чому саме зараз відбулися сутички?


— Причини однозначно ніхто не назве. Але в кожному разі, на мій погляд, тут прямий зв’язок із зустріччю, яка мала відбутися між президентами Вірменії — Сержем Саргсяном і Азербайджану — Ільхамом Алієвим у Вашингтоні на ядерному саміті наприкінці березня. Сам Алієв встиг зустрітися з держсекретарем Джоном Керрі. Протягом двох місяців США виробили пропозиції з деескалації ситуації. І саме напередодні цієї зустрічі сталася ескалація.


На моє глибоке переконання, на сьогодні нікому не вигідно у будь-який спосіб домовитися щодо конфлікту. Оскільки сторони протилежні в їх позиціях — ситуація безвихідна. І бойові дії ще більше відкладають діалог країн з цього питання.


— Нині оголошено перемир’я у регіоні. Але чи можна очікувати нових сутичок?


— Періодично повторюватимуться такі перестрілки, але поновлення воєнних дій виключено. Щоправда, є один нюанс — через конфлікт сторони стягнули до кордону велику кількість озброєнь. Можуть чинити як на Донбасі, де сторони в будь-який момент готові до бойових дій. Навряд чи це відбудеться найближчим часом. Але на жаль, напруженість з’явилася. У цьому й уся проблема.