25 березня в Одесі відбувся другий етап Національного форуму «Жінки за Мир», ініціатором якого виступила Наталія Королевська. Пані Наталя погодилася відповісти на кілька запитань.

— 25 березня в Одесі відбувся Національний форум «Жінки за Мир». Ви одна з ініціаторів такого заходу. Розкажіть, з якою метою було започатковано таку ініціативу, що українські жінки планують робити заради миру в Україні?

— Справді, в Одесі ми провели вже другий етап національного форуму «Жінки за Мир», його перший етап 2 березня відбувся в Києві. Основна місія нашого жіночого руху — пришвидшити процес настання миру та збереження єдності країни. Ще Маргарет Тетчер свого часу сказала: «Хочете досягти миру, беріть із собою на переговори жінок, вони домовляться». Ми довго спостерігали за тим, як у цьому напрямі, на жаль, безрезультатно, працювали чоловіки, і вирішили перебирати ініціативу в свої руки. Звісно, протягом останніх двох років кожна із учасниць форуму, по мірі своїх можливостей, допомагали людям — надавали гуманітарну допомогу, збирали кошти та передавали їх дітям та постраждалим внаслідок бойових дій, займалися евакуацією. Але із часом прийшло розуміння, що, об’єднавши зусилля, ми це зможемо робити якісніше та продуктивніше. Власне, так і виникла ідея створення такого мирного жіночого руху. До речі, форум «Жінки за Мир» не політичний. Згідно з його правилами на нашому майданчику заборонена будь-яка агітація політичних партій, як і заклики до агресії та насильства, а також спекуляція на питаннях мови, релігії, національності і так далі.

— Яких результатів вам вже вдалося досягти, які плани перед собою ставите?

— В Одесі ми провели плідну роботу — затверджено план подальших спільних дій, розроблено план «Жіночих мирних ініціатив», який ми плануємо затвердити на наступному етапі Національного форуму, — це своєрідний мирний план, який сприятиме завершенню бойових дії на Донбасі та об’єднанню суспільства. Крім того, ми також домовилися про започаткування миротворчих гуманітарних жіночих місій у «сіру зону» Донбасу — це міста, розташовані у безпосередній близькості до лінії бойових дій та перебувають під постійними обстрілами. Основна мета таких поїздок — привернути увагу влади і суспільства до критичної соціально-гуманітарної кризи, що там склалася, та допомогти людям, які там живуть. Вони такі самі українці, як і ми, але чомусь урядовці роблять вигляд, що просто не помічають їх — це не припустимо.

— Скільки представниць прекрасної статі вже долучилися до руху «Жінки за Мир»?

— Всі учасниці форуму підписують декларацію «Жінки за Мир». Вона відкрита до підписання усіма жінками, які сповідують закріплені в ній принципи і цінності. Наразі підписи під документом поставили вже понад 10 тисяч українок, і їхня кількість збільшується щоденно. В Україні понад 10 мільйонів жінок, якщо кожна із нас зробить крок назустріч миру — це буде один крок, але якщо ми зробимо цей крок одночасно, це буде одразу 10 мільйонів кроків. Я впевнена, що якщо всі жінки України візьмуться за руки, Мир вдасться наблизити дуже швидко.

— Які першочергові кроки ви бачите на цьому шляху?

— Зараз усім жителям нашої країни живеться не легко, але найважче тим, хто живе поряд із війною, або виїхав із своїх домівок, аби вона не зачепила ні їх, ні їхніх рідних. Багато людей втратили своїх родичів, багато дітей стали сиротами саме через бойові дії. Тому ми вважаємо, що сьогодні саме вони потребують допомоги найбільше. З метою вирішення на законодавчому рівні цієї проблеми я ініціювала законопроект «Про статус та соціальний захист мирних жителів, які постраждали внаслідок проведення Антитерористичної операції», який ми підготували разом із Інститутом соціального захисту громадян та рядом інших громадських організацій. Зараз він проходить через суспільні та експертні слухання, а згодом буде зареєстрований у парламенті. Цей документ передбачає надання мирним жителям, здоров’ю чи майну котрих у ході бойових дій було завдано шкоди, статусу постраждалого, який гарантуватиме їм низку пільг та компенсацій, у тому числі на відновлення житла та здоров’я. Окремі норми закону гарантують також підтримку вимушеним внутрішньопереміщеним особам, яких вже згідно з офіційними даними майже 2 мільйони, і яким за два роки держава абсолютно нічим не допомогла.

— Якщо вже мова зайшла про ваші законодавчі ініціативи, розкажіть, будь ласка, які ще законопроекти пропонуєте ухвалити депутатам?

— У світлі останніх подій, найактуальніший, мабуть, законопроект, яким я пропоную заборонити іноземцям обіймати вищі державні посади. Я вважаю, що в Україні достатньо обдарованих, талановитих і працьовитих професіоналів, які краще за іноземців працюватимуть на благо країни. Переконана — коли тут живуть твої діти, житимуть твої внуки, а земля прийняла тіла твоїх батьків та пращурів, не будуть працювати по вказівці МВФ, чи інших міжнародних організацій, принижуючи своїх громадян, а робитимуть все, щоб забезпечити розвиток та процвітання своїй рідній країні. Тому, через законопроект, запропонувала встановити до майбутніх міністрів вимоги, які поширюються на депутатів — обов’язковий термін їхнього проживання в Україні має бути не менш як п’ять років. Крім того, нашою фракцією підготовлений пакет змін до бюджету України, у якому ми чітко вказали де взяти гроші на те, щоб проіндексувати людям зарплати, пенсії та соціальні виплати. Також ми пропонуємо ухвалити комплексну програму відновлення економіки та Національну стратегію соціального розвитку України. На мою думку, такий комплекс заходів нам необхідно втілити у життя, аби забезпечити відновлення та розвиток держави. Головне багатство України — це люди, саме на цьому має ґрунтуватися державна політика країни.

Матеріал надано фракцією «Опозиційний блок».

Фото прес-служби депутата.