У кого тільки не доводилося брати інтерв’ю! Але коли опинився у комісії з відбору нових поліцейських Луганщини, хвилювався не менше за молодих людей, які очікували на свою чергу в коридорах Сєверодонецького вищого професійного училища. Скоро дізнаємося, як «хрещеники» пройшли навчання, розпочали службу. А набір буде продовжено: поки що з 240 вакансій заповнена половина. В оновлюваній поліції Луганщини багато нового. Проводять віче з жителями, допомогли ремонтувати лікарню. Наводять чистоту у своїх лавах. Відділ комунікації Головного управління Національної поліції в Луганській області не приховав НП: внутрішня безпека виявила мільйонну недостачу при закупівлях, відкрито кримінальне провадження. Того й гляди, і нашим полісменам, і нам полегшає. А поки що — іспит.

 

А поговорити?!


Шкода, через карантин училище не працювало. А то затяг би сюди нардепа, члена колегії МВС Мустафу-Масі Найєма, начальника обласної поліції Юрія Покиньбороду, які давали напуття нашій комісії. Ми розмовляли з людьми не випадковими, а з тими, хто напередодні пройшов кілька етапів відбору. До речі, а не краще було б спочатку провести співбесіди? Хоча в нас сакраментальне «А поговорити?!» зазвичай залишають на закуску. І лише потім: раз-два — взяли! Або не взяли. Або включили в кадровий резерв.


Кожен сідав перед комісією на чверть години. А нам треба було не просто прийняти доленосне для людини рішення, а визначити, чи можна їй довірити повноваження, зброю, загальну безпеку. Проте переживання від таких бліц-інтерв’ю відступили перед позитивом молодих співрозмовників.


А що, як?..


Перед нами — симпатична дівчина. І про мотивацію свою розповідає красиво. Але тут не стереотипність, про яку мені саме довелося говорити із правоохоронцями, як тренерові з медіаграмотності, а те, що відчувала.

Дитина в неї є, — але за нею можуть доглядати бабусі. Майор поліції цікавиться іншим:


— Чоловік розуміє, що ви будете серед молодих хлопців?


— Я йому довіряю, він — мені... І підтримує.


Як без сімейних цінностей! Далі хотілося з’ясувати — чи штрафуватимуть за порушення правил руху родичів, озброєних атошників, свого міністра. Хотів додати себе, але немає в мене ні авто, ні прав, — так і не дізнався, хто з майбутніх полісменів «насмілиться» оштрафувати члена приймальної комісії. Закордонний досвід? Містер, котрий якось підвозив нас, щось порушив на очах у копа. І... поїхав далі, пояснивши нам: «Там відеокамера — мені надішлють знімки й рахунок на штраф». Бідна корупція! Якщо й у нас усюди таке буде?!.


Цих «а що, як?..» вистачало. А що, як вам, офіцеру, доведеться підкорятися сержанту-дівчині? А що, як накажуть стріляти, але є можливість обійтися без цього? Психолог в особах зображує неадекватних, п’яних водіїв. Як порозумієтеся з ними? А що потім?


Ми запитуємо у кандидатів в українську поліцію, чи миритимуться вони з тим, що затриманих ними правопорушників якась інстанція відпустить. Молоді люди при всьому негативі, який ллється на правоохоронну систему, все-таки вірять у результативність реформ, що начебто б почалися, бачать у них свою роль. Навіть скептикам хочеться, щоб розчарувань у новачків було поменше.


І в нас у них — теж.


А як інакше?


Не всі судять про службу тільки з телевізора. От «цивільний» хлопець із двома дипломами. Він — син міліціонера і вирішив усе-таки наслідувати мужню професію батька. Співробітники колишньої міліції також були. Даішників запитували про хабарі.


— Брали, а що робити, коли службові авто доводилося обслуговувати за свій рахунок... Тепер такої потреби немає.


— Але раптом помітили, що бере напарник — бойовий товариш?


— Спочатку — попередження. Не допоможе — рапорт!


Прийшли й недавні бійці АТО, і чиновницький люд. Усі віддавали перевагу службі в патрулі, а не оплачуваній так само офісній роботі. Одного, запідозреного в нещирості, ми із представником громадськості, як місцеві, взялися захищати:


— Він з далекого села, всю ніч добирався — от руки й тремтять.


Виникла дискусія й щодо підприємця: чи не для того йде в поліцію, щоб кришувати сімейний бізнес?


А мені як було не запитати: що молодь читає?


— «Анну Кареніну» на блокпості у вільний час, — така відповідь особливо порадувала. Перевірили: читав!


Далі своєю чергою й «земні» запитання:


— Ви їдете, а дитина впускає м’яч. Сама на дорогу не біжить...


Усі відповідають, що зупиняться, м’яч віддадуть. Найкреативніший домагатиметься, щоб дитячий майданчик перенесли подалі від траси. Я поцікавився в майора, чи все його задовольнило. Він розповів, що цю задачку їм пропонували американські інструктори. Ті, до всього іншого, рекомендували присісти перед дитиною, щоб опинитися з нею на одному рівні, похвалити за те, що не побігла за м’ячем. А вже потім повчати. І далі майор не втомлюється підкреслювати: поліція тепер — це сервіс!


Поки я тішився відповідям, на озері в Сєверодонецьку підталий лід проломився під школярами. З п’ятьох встигли врятувати лише трьох. Чому не змогли запобігти трагедії? Американські інструктори не навчили?! Думаю, у нас надто ділять функції, не вирішують проблеми комплексно, спільно. От у майора було улюблене питання:


— П’яний, брудний бомж замерзає — ваші дії?


— Підберемо, потім машину помиємо.


— Ні, нині такими суб’єктами повинна займатися «швидка».


І ще — щодо менталітету. Якось у США щось наплутав із кнопками в ліфті. Жінка, яка їхала зі мною, поскаржилася консьєржу; добре хоч не в поліцію! Це донос чи відповідальність?


Не ідеалізував би нікого. Рідний студент, коли відстав у суперцивілізованій країні від тургрупи, залишився на дорозі без грошей. Дорожній патруль відмахнувся: не наша турбота. А нам якось не допоміг їхній поліцейський патруль, коли в метро загубили один одного.


Напевно, річ не завжди в країні, але завжди — у конкретних людях. Радує — усе, що робиться, може оцінити кожен. Зокрема й наскільки якісно відібрані новобранці. При всіх плюсах і мінусах цього процесу непогано б використовувати цей досвід і в інших відомствах. Усім нам варто відповісти на деякі запитання «поліцейських» іспитів.


Семен ПЕРЦОВСЬКИЙ, заслужений журналіст України, секретар Луганської регіональної організації НСЖУ.

 

Луганські поліцейські. У центрі — Ю. М. Покиньборода.


Фото надане відділом комунікації Головного управління Національної поліції в Луганській області.