«Особисто для себе вирішив — тільки Україна»

«Я й багато моїх товаришів по службі нині перебуваємо у вкрай важкій ситуації між розпеченим молотом й ковадлом. Учора ввечері мою частину штурмував спецназ ГРУ. Було близько 60 людей, реальних спеців. Їх приходу передувала ситуація, в якій деякі офіцери, із числа зрадників, провели їх на територію нашої частини, яка весь цей час трималася. Ми зберегли все — довірену нам зброю, техніку, символи державності, ми не зрадили присязі й не злякалися. І ось ці зрадники із представниками РФ хотіли, щоб ми перед журналістами власноруч спустили Державний прапор України і Прапор Військово-Морських Сил України...

Ми цього не зробили, стали живим бар’єром і не пустили... Вони пішли. Але потім прийшли інші росіяни...

Нас було 20 осіб — це обов’язковий наряд по частині та ті, хто виявив готовність охороняти частину, зброю і нашу честь. Ми були в меншості, ми були без зброї, проти нас працювали специ, а ми їх зустріли грудьми вперед, перед нами першим стояв наш командир (не називатиму його імені, але знайте — це справжній Офіцер — з великої літери). На нас наводили зброю й погрожували, що коли ми не пропустимо їх до кімнати зберігання зброї, нам це так не минеться, але, слава Богу, усе пройшло мирно, і за допомогою дипломатії... нас відтіснили. Усе, що я написав, — це преамбула найбільшої проблеми, яка зараз перед нами — військовослужбовцями, вірними Україні, Народу України, Військовому статуту та Офіцерській честі. Наразі склалася така ситуація, що росіяни поставили перед нами вибір:

1) Приймати громадянство РФ і йти служити в їхню армію;

2) Звільнятися на гражданку;

3) Вибувати на Україну для подальшого проходження служби там.

Начебто усе просто, але тільки на перший погляд. Особисто я для себе вирішив — тільки Україна!!! Росії я служити НЕ БУДУ!!! БАТЬКІВЩИНА В МЕНЕ ОДНА!!!

Ми офіцери честі, дотримуючись Статуту, не маємо права залишати територію розташування частин — бо це Державна зрада і дезертирство!!! Ми не боїмося, страху в нас немає, але, судячи з НЕреакції влади, ми звертаємося до тих, кого ми захищаємо, — до Народу України. Хлопці, допоможіть нам піти із честю, щоб нас не закували в наручники і не пустили під трибунал, нас тут довго терпіти не будуть, нас уже оголосили незаконними бандитськими формуваннями. Вчора із частини нас просто викинули, а сьогодні агітували на прийняття громадянства тощо. Мине ще декілька днів і нас просто виштовхнуть у шию за Перекопський перешийок.

Ні, не подумайте, що ми злякалися, ми шануємо офіцерську честь, і вийти ми повинні з честю. Нам не треба нагород, не треба золотих гір, нам потрібна повага і визнання того народу, який ми захищаємо...

Друзі, прошу одного — не допустіть наруги над нашим військом, усе повинно бути по-людськи.

Я, сподіваюся, доніс свою й загальну думку до вас. Донесіть і ви її широким масам — журналістам, органам влади, нехай дійде до всіх, що наші офіцери, мічмани, старшини й матроси вміють служити своїй батьківщині. Дякую за витримку. Слава Воїнам Незалежної України!!!

Маю честь.