Стараннями держземівських чиновників Дніпро обростає парканами
На території Київщини Дніпро — вже не для простих смертних. На узбережжі головної річки країни, зручних пляжах оселилися зі своїми маєтками спритники, перегородивши високими парканами затишні місцини, де мали можливість відпочивати всі охочі. Тобто раніше було для людей, а тепер — для обраних. Хоча, відповідно до Земельного й Водного кодексів України, від Дніпра, як від великої річки, забудовники повинні відступити щонайменше 100 метрів, тим самим забезпечивши безперешкодний підхід до водойми всім бажаючим. Але, схоже, закони не цікавлять ні тих, хто зводить багатоповерхові «хатинки», ні тих, хто за «дяку» підписує їм дозвільну документацію. Одним розчерком пера держземівські чиновники, керуючись своєю вигодою, відокремлюють простих людей від природних водойм, а правоохоронці закривають очі, а то і «кришують» такі протиправні дії. Адже щоб вирахувати тих, хто й сьогодні плює на нас, зневажає закони й торгує нашим загальним національним багатством — Дніпром, працівникам правоохоронних органів далеко ходити не треба. Досить включити комп’ютер і зайти на сайти, де продають нерухомість і на яких реалізують ділянки, приміром, у Бориспільському районі. Пропозицій придбати сотки з виходом до води — море. За бажання служителям закону легко можна дізнатися й імена продавців, й імена тих, хто «складав» дозвільні документи на ці землі. Але, на жаль...
На Конституцію наплювати
Про справжній стан справ з узбережжям Дніпра «Голосу України» повідали голова Асоціації рибалок України Олександр Чистяков, начальник Київрибоохорони Вадим Литвиненко і секретар Комісії з екополітики Київради Сергій Костюк.
Уже не те, що спустити на воду човен, до самої води не можна підійти, нарікають в Асоціації рибалок. На всій довжині від Києва до Українки все в приватних парканах. Хоча Водний і Земельний кодекси чітко визначають відстань природоохоронної берегової території, де будь-яка господарська діяльність суворо заборонена.
— Приватні паркани, що заходять у річку, позбавляють нас Конституційного права безперешкодного користування водними ресурсами. До того ж варто пам’ятати: бетонуючи береги, тим самим річку позбавляють можливості очистити свої води. Якщо так і триватиме, то ці замки стоятимуть на бетонному березі мертвої стічної канави, на яку вони перетворюють найдавнішу річку Європи — Дніпро, — зазначає Сергій Костюк. — Треба припиняти споживче ставлення до водойм. Починати жити цивілізовано — поважати довкілля і дотримуватися законів, які захищають його!
Як побороти масову забудову?
— Є кілька варіантів розв’язання цієї проблеми, — каже голова Асоціації рибалок України Олександр Чистяков. — Радикальний метод: зачистити бульдозером всі споруди. Але мимоволі пригадується досвід Росії. Там показово знесли кілька лазень біля води. І що? На місці дерев’яних побудували цегляні... Ми впевнені, що із цим злом потрібно боротися економічно. Всі хазяї домоволодінь по берегах річок досить заможні люди, які вміють дуже добре лічити гроші. Тому потрібно на законодавчому рівні підняти «до небес» вартість оренди земель біля води. Скажімо, щоб за кожний квадратний метр платили десять тисяч доларів. І кошти перераховували на рахунок природоохоронного державного фонду, який компенсував би природі завдану їй шкоду. Повірте, ці люди самі відійдуть від води на належну законом відстань. Також необхідно в натуру винести всі природоохоронні берегові території. А то в законі вони є, а насправді немає...
Яскравим прикладом цинічного ставлення до співгромадян і природи є випадок, що стався в Бориспільському районі.
Рибальська резервація
Нагадаємо хронологію подій півторарічної давності: Київська область. Осокорки. У районі першого шлюзу відгородили прибережну територію 2,5-метровим парканом, що далеко заходить у воду. А для того, щоб остаточно унеможливити доступ до Дніпра, край води розтягли армійський протипіхотний дріт «єгоза».
— Це яскравий наочний приклад цинічного, нахабного злодійського захоплення прибережної території. З кожним днем наш життєвий простір зменшується, а такими діями нас намагаються загнати в резервацію, -нарікає голова Асоціації рибалок.
— Така проблема не тільки біля столиці й у передмісті. По всій Україні захоплюються мальовничі куточки. Природа знищується з такою швидкістю й силою, що мимоволі виникає запитання: «Останній день живемо? Коли припиниться цей споживацько-руйнівний підхід — після мене хоч потоп?..». Вся ця «махновщина» стосовно природи, багато в чому, стала можлива через те, що втрачено віру в НЕМИНУЧІСТЬ покарання за вчинені правопорушення. Щодня, щогодини й щохвилини розпродаються в різних куточках нашої батьківщини сотні гектарів полів, лісів, водойм. І цілком можливо, що завтра ми з вами прокинемося вже не в себе вдома, а в гостях. І найстрашніше, що, можливо, опинимося в гостях у лозинських... на панщині... — продовжує Олександр Чистяков.
— Те, що відбулося на Осокорках — стало верхом беззаконня, — обурюється Сергій Костюк. — Адже перший шлюз — державна гідротехнічна споруда. Поруч виходять труби, якими у Дніпро Бортницька станція аерації скидає очищені стоки.
У народі це місце називають «бурло». Узимку та влітку там постійно тримається риба в пошуках корму. Чого тільки не потрапляє в річку через ті труби... Вражає той факт, що саме тут облюбував для себе ділянку загарбник-забудовник... Деякі не дуже бридливі громадяни там ловлять рибу. От від них і встановили колючий дріт на березі. Рибалки спробували його відтягнути вбік, звільнивши невеликі підходи до води, на що землезагарбник відповів оперативно — зацементував глибоко в берег каркас, на який натягнув дріт. Не всяка в’язниця «похвастається» такого класу «колючкою». Багато хто з рибалок потрапляли в неї, розривали шкіру й виривали шматки м’яса, намагаючись звільнитися. Страшна картина часом розгорталася на березі...
Дріт прибрали, свавілля залишається
Асоціація рибалок України написала не один запит у різні державні інстанції, щоб припинити неподобство на Осокорках. Також було проведено громадські рейди. Після публікацій в «Голосі України», інших центральних газетах та інформаційних агентствах, репортажів низки телеканалів, державна машина почала працювати. Дніпровська екологічна прокуратура підготувала документи й подала позов до суду на розірвання договору оренди із цим «любителем колючки».
За словами Олександра Чистякова, до перевірки було залучено органи контролю: Державної інспекції сільського господарства, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю та Державну екологічну інспекцію. У керівних кабінетах пообіцяли розібратися...
Сьогодні злощасний колючий дріт, який огорнув узбережжя, демонтовано. Беріг від нього звільнили.
«Хоч і мала, але все-таки перемога. Вона стала можлива завдяки громадському резонансу й гострим сюжетам журналістів, — вважає Олександр Чистяков. — Адже фактично всі мальовничі куточки нашої країни огороджені приватними парканами. Але ми віримо, що не сьогодні-завтра настане час, коли почне діяти Закон. І тоді, щоб повернути нам наше право користування водоймами, і потрібні будуть такі судові прецеденти».
Тим паче зносити паркан, який заходить у воду, щоб повністю дати доступ до річки, схоже, ніхто не збирається. Отож роботи з розчищення Дніпра від «хатинок» нам з вами є ще чимало. А то виходить: річка є, а берегів у неї немає. І винних у такій ситуації часто не знайдеш. Хто роздавав землі на узбережжі? Хто підписував, та й сьогодні ставить протиправні резолюції під такими дозвільними документами? Хто «кришує» земельну вакханалію? Може, час, нарешті, Генпрокуратурі дати відповіді громадськості на ці запитання, коли вже наша країна співвідносить себе із цивілізованою Європою?
Підготував Валерій ДРУЖЕНКО (drug@golos.com.ua).
(Використано матеріали та знімки, надані Асоціацією рибалок України).
Від редакції. Вельмишановні читачі! Нинішня земельна політика в країні викликає неабияке занепокоєння. Верх цинізму: дійшло до того, що у Бориспільському районі Київської області розпродується діючий колектор Бортницької станції аерації! На підземних комунікаціях нарізаються ділянки для ведення садівництва. Цими наділами без остраху продовжують торгувати ріелтори. У результаті відкривається шлях, коли новими власниками — прямо на підземних комунікаціях — зводитимуться «садівничі» маєтки, що, як стверджують фахівці, може призвести до аварійних ситуацій з непередбачуваними наслідками. Причому, протиправні дії відбуваються не колись, за Януковича, а нині.
Але, напевне, шановні читачі, у кожного з вас є своя історія «спілкування» із земівськими посадовцями. Приміром, ви роками оббиваєте пороги, але так і не отримали правовстановлюючі документи на свої сотки. Або стикалися з поборами. А, може, вашу ділянку нахабно «експропріювали» і правди, як воно часто буває, знайти ніде. Пишіть до редакції «Голосу України» з поміткою «Земля. Свавілля». Ми використаємо ваші листи у наших наступних публікаціях.
До речі
Ховають водну артерію. Хто винен?
Щоб побачити масштаби земельних правопорушень, досить глянути на столичну Кончу-Заспу. Сьогодні вона є символом повного нехтування всього природоохоронного законодавства. Спробуйте відкрити, наприклад — в Інтернеті, карту Києва за 1991 рік і ви побачите, що в тому місці, де нині розкинулася «сучасна» Конча-Заспа, заплава Дніпра була завширшки 7,5 кілометра. Сьогодні там ширина річки 750 метрів. Тобто понад 6,5 (!) кілометра найдавнішої та наймальовничішої річки Європи засипали для зведення «хатинок». Заплавні луги, протоки, острови, природні нерестовища поховали під десятиметровим шаром намитого піску...
Тим часом
Гине фауна
— З кожним роком чисельність риби в Дніпрі скорочується. А де їй нереститися? На бетонних причалах для яхт, які виросли там, де раніше були природні нерестовища?! — обурюється начальник Київрибоохорони Вадим Литвиненко. — У Київській області зникло понад 30 відсотків нерестовищ. Причин цього декілька, але основна — неконтрольована забудова прибережної території. Ще одна проблема — браконьєрство на «побутовому рівні». Біля кожного домоволодіння на березі можна виявити невелику сітку. Охорона й обслуговуючий персонал через упевненість «недоторканності» своїх хазяїв, ні від кого не ховаючись, «ловлять» у такий спосіб рибу. Про небезпечну близькість до річки вигрібних ям — взагалі мовчу. Адже у багатьох приватників немає очисних споруд, і тому ймовірність потрапляння неочищених стоків у водойму дуже висока. До того ж практично кожен господар «маєточка» на березі вважає річку своєю власністю й для технічних потреб установив насос для незаконного водозабору. На перший погляд — це дрібниця... Але в такий спосіб із Дніпра тільки в межах Київської області за рік «відкачують» до мільйона кубометрів води. У природи не безмежні можливості, тому річка міліє, мілководдя заростає, що може перетворити її на болото. Через потребу в зручності життя «власників» прибережних територій є загроза зміни гідро- та екосистеми головної річки країни...
