Німецькі ЗМІ про відповідальність, етику та політичну «гігієну»
Тема номер один у засобах масової інформації ФРН — журналістське розслідування щодо офшорних зон. Адже в «панамському списку» чимало німецьких компаній, зокрема 28 банків. Розгнівані громадяни, експерти та правники вимагають покарання для тих, хто ховався у світових податкових гаванях. На інформацію про участь підприємств та окремих осіб у офшорах відреагував міністр юстиції Гайко Маас. Він заявив, що відомство розширить закон про боротьбу з відмиванням грошей.
Утім, ідеться не лише про покарання любителів заховатися від сплати податків перед законом, а й про моральну та етичну відповідальність, передовсім політиків. Приміром, видання «NordbayrіscheKurіer» («Норд-байєріше кур’єр») наголошує саме на такій відповідальності: «Політики в справжніх демократіях мають тремтіти за власну владу, якщо їхні імена з’явилися у «панамському списку». Вони навряд чи зможуть утриматися на своїх посадах, коли стане відомо, що вони убезпечили свої гроші тоді, як їхні виборці тремтять, аби не втратити роботу чи не одержати пенсію».
Водночас газета «NeueOsnabrukenZeіtung» («Нойє оснабрюкен цайтунг») розглядає оприлюднені дані «офшорного скандалу» з другого боку. Йдеться про закони і правила ринкової економіки, без чого не можлива демократія. Газета пише: «Лише прозорість і суворе дотримання правил забезпечують існування ринкової економіки, внутрішньої безпеки і демократії. Люди вільних суспільств мають знати, як саме політики, котрі ними управляють, заробили свої гроші, і чиї інтереси представляють. Суспільство має право на те, щоб існувала податкова справедливість і щоб ніхто не ховався від справедливого розподілу податкового навантаження. Воно має також бути певним, що буде зроблено все можливе для подолання відмивання брудних грошей та організованої злочинності. Якщо коротко стосовно податкових оазисів і офшорних фірм, то йдеться не лише про гроші, а насамперед про довіру до держави та економіки. І те, що названий у «панамському списку» прем’єр Ісландії пішов у відставку, це — перший позитивний крок до політичної гігієни», — розмірковує газета.
Продовжує тему відставки глави уряду Ісландії видання «Suddeutsche Zeіtung» («Зюддойче цайтунг»): «Гуннлаугссон міг би запобігти найбільшій шкоді. Уже впродовж кількох тижнів він знав про розкриття, котрі чекають на нього і його країну. Він міг би раніше зізнатися, що вклав гроші в податковий оазис, але, на жаль, не повідомив про це в парламенті. Можливо, ісландці йому і пробачили б. Адже численних громадян обурює не так саме існування офшорних фірм, а те, що їхній прем’єр приховав інформацію про це. Скандал розійшовся по всьому світові. Але замість того, щоб принаймні зараз відповісти на запитання громадян, він удає, ніби нічого не сталося. Натомість відмовчується, ухиляється від запитань, перекручує відповіді. Він міг би із залишками гордості піти перед тим, як розлючені ісландці закидали парламент бананами, демонструючи, якого статусу в світі набула горда Ісландія нині».
Іншу тему у зв’язку з «панамським списком» порушує газета «FrankfurterAllgemeіneZeіtung» (Франкфуртер альгемайне цайтунг»). Ідеться не лише про, так би мовити, глобалізацію проблеми, а й про нові світові виклики, котрі потрібно вирішувати, запроваджуючи інші правила гри. Навіть ті, які перекреслюють наші уявлення і стереотипи. Зокрема, й про «священну корову» — таємницю банківських вкладів: «Навіть якщо величезний витік даних показує, які можливості існують для відмивання брудних грошей і ухиляння від сплати податків, обурення щодо цього зайве. Політики впродовж останніх років намагалися у складних міжнародних переговорах зменшити можливості ухиляння від сплати податків і збільшити правові перепони — не в останню чергу під тиском жвавих американців...
Цього року 70 країн розпочинають автоматичний обмін важливими даними щодо податків. Відтак банківська таємниця залишається... історією. Інші ініціативи переглядають досі легальні, але, на їх погляд, «несправедливі» можливості концернів переказувати доходи в інші країни для заощадження на сплаті податків. Виникає небезпека через старанність зробити забагато й так затиснути підприємців і громадян, що вони не в змозі будуть сплачувати очікувані додаткові податки. Скрута вимагає холоднокровності — з тим, щоб свобода не стала жертвою під час податкового наступу».
Тож розкриття журналістами таємниць офшорів не тільки спричинило скандали, котрі в різних країнах сприймаються по-різному, а й спонукало до пошуку шляхів більшої справедливості в розподілі нажитих чи зароблених статків.
Берлін.
