Відкриваючи засідання круглого столу «Правоохоронна реформа — зрада чи перемога?», директор Інституту аналізу та прогнозування Юрій Лісничий заявив, що останнім часом найбільше нарікань у засобах масової інформації в частині реформування було висловлено до органів прокуратури. Одночасно органи прокуратури України, — вважає Ю. Лісничий, — є одним з найбільш реформованих органів правоохоронної системи: створено відповідну правову базу, органи прокуратури позбавлені загального нагляду, проведено конкурсний відбір керівників місцевих прокуратур, створено спеціалізовані прокуратури, проведено скорочення штатів тощо. Незважаючи на це, прокуратуру і надалі вважають корумпованою структурою, населення не бачить реальних результатів і змін у роботі.

На що в. о. Генерального прокурора України Юрій Севрук (на знімку) відповів, що сучасний стан реформи прокуратури є досить динамічним. І в цьому процесі задіяні різні суб’єкти влади. Наприклад, Верховна Рада України, прийнявши 14 жовтня 2014 року Закон «Про прокуратуру», визначила низку новацій не лише щодо обсягу та змісту компетенції прокуратури, а й питань статусу прокурорів та механізму кадрового забезпечення прокурорської діяльності. Основним суб’єктом кадрового забезпечення відтепер має стати кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів. Крім того, в системі запроваджується новий інститут — прокурорського самоврядування. Водночас окремі норми закону створюють певні труднощі його реалізації та не стимулюють зміни в роботі органів прокуратури. Проте процес реформування триває. Негативне сприйняття населенням роботи органів прокуратури викликано і позбавленням цих органів загального нагляду дотримання законності. Натомість інших органів, які б забезпечували контроль за виконанням законодавства, не створено, чинні органи держави, що мають здійснювати контроль у певних сферах діяльності, сьогодні фактично позбавлені прав на проведення перевірок, застосування до порушників санкцій.

Одночасно Ю. Севрук зазначив, що не створено належного фінансового і матеріально-технічного забезпечення органів прокуратури. Повною профанацією та маніпуляцією свідомістю громадськості він назвав виділення фінансування Спеціалізованої антикорупційної прокуратури в окрему програму, яке відбулося лише за рахунок коштів, спрямованих до бюджету органів прокуратури в цілому. А загальний обсяг фінансування в цьому році для прокуратури передбачено на рівні 50 % від реальних потреб. За наведених обставин у 2016-му прокурори місцевих і регіональних прокуратур порівняно із суддями місцевих та апеляційних судів, поліцейськими на місцях, детективами НАБУ поставлені у нерівні умови в частині матеріального та фінансового становища та отримують найменший розмір місячної заробітної плати. Низькі зарплати прокурорів на місцях (в березні цього року вони в середньому були в розмірі 7500 грн.) не сприяють якісному оновленню прокурорських кадрів. Після нетривалої роботи прийняті за конкурсом молоді і перспективні прокурори звільняються з органів прокуратури.

Окремо в. о. Генерального прокурора України зупинився на кадрових проблемах, зазначивши, що заміна всіх прокурорів не передбачалася реформою. Було здійснено структурні зміни. При цьому кадрові конкурси використовувалися не для звільнення всіх, а для обрання кращих. До речі, конкурси з відбору прокурорів, за словами Ю. Севрука, показали, що більш підготовленими виявилися особи, які раніше працювали в органах прокуратури. Ю. Севрук також зазначив, що прокуратурою налагоджено зв’язки з представниками громадянського суспільства, які активно долучалися не лише на етапі створення законопроекту про прокуратуру, а й під час реалізації відповідних положень уже прийнятого закону, зокрема при проведенні конкурсів на зайняття посад у новостворених місцевих прокуратурах, Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі. Представники громадськості були членами відповідних конкурсних комісій. Мали змогу подавати наявну інформацію про кандидатів для врахування її під час співбесід. Так представники громадськості впливали на кадрові призначення в новостворених органах.

Новообрані керівники районних прокуратур столиці, які раніше ніколи не працювали в органах прокуратури, Світлана Янчук та Володимир Фурман також зазначили, що співробітники органів прокуратури мають надмірне завантаження і невисоке матеріальне стимулювання, що не сприяє належному кадровому забезпеченню. Крім цього, є необхідність на законодавчому рівні визначитися з декриміналізацією окремих злочинів, оскільки витрати держави на їх розслідування не завжди адекватні шкоді, завданій цими злочинами.

Бурхливу дискусію серед учасників круглого столу спровокували заклики щодо необхідності і можливості залучення до роботи в правоохоронних органах людей, які ніколи цим не займалися і навіть не мають спеціальної освіти. Зокрема політолог Олександр Палій вважає, що це допоможе подолати корупційні схеми і змінити саму систему організації роботи правоохоронців. Він вважає, що саме «старі» правоохоронці не сприяють проведенню реформ, ігнорують її, і повністю поділяє думку президента Чехії Вацлава Гавела про те, що краще 5 років помилок, ніж 50 років саботажу.

Обговорили також і проблеми зростання злочинності в Україні, зниження якості розкриття злочинів. Зокрема, про їх причини повідомили директор департаменту комунікацій МВС України Артем Шевченко та радник міністра МВС Іван Варченко, зазначивши, що серед причин є кризові явища в економіці України (кримінологи встановили, що 1 % економічного спаду дає 5—6 % зростання злочинності), проведення антитерористичної операції на Донбасі, яка спонукала до міграції значної кількості населення, в т. ч. й кримінального елементу, наявність у населення нелегальної зброї. Не сприяли підвищенню якості розкриття злочинів і процеси реформування. Оскільки, наприклад, під час формування кадрового складу поліцейських, яке триває й досі, проведення атестацій, зникає мотивація до якісної роботи — поліцейський, який іще не пройшов атестації, не впевнений у тому, що залишиться на роботі, отже, мотив до якісної праці у нього відсутній. В МВС також, як і в прокуратурі, продовжують підбір кваліфікованих кадрів і заявляють, що для покращення роботи і оновлення правоохоронної системи потрібен певний час.

На жаль, як на мене, суспільство не хоче чекати, воно хоче покращень зараз і негайно. Нерозуміння того, що змінити правоохоронну систему негайно неможливо, і призводить до зниження довіри суспільства до влади. Але, як зазначали експерти під час дискусії, суспільство теж має якісно змінитися, йому треба здобути елементарні юридичні знання і зрозуміти, як застосовувати свої права і як будувати стосунки з державою.