Насправді слова, винесені в заголовок, треба взяти в лапки, оскільки це — назва твору, поданого на літературний конкурс імені відомого японського письменника-фантаста Хоші Шінічі, який проводиться в Країні вранішнього сонця. Але головне, що цей твір дійсно написав комп’ютер, точніше, штучний розум, який розробили науковці Університету майбутнього в місті Хакодате, що на острові Хоккайдо.
Проектом керував дослідник Хітоші Мацубара. Спочатку науковці заклали в комп’ютер «сировину»: визначили структуру сюжету і дійових осіб, створили своєрідне депо із окремих речень і словосполучень, які можуть використовуватися у творінні. Віртуальному автору залишалося правильно, логічно і психологічно вмотивовано їх розмістити.
І йому це вдалося! Штучний розум створив цілісну картину того, як комп’ютер пише художній твір. Романом його можна назвати тільки з дуже великою натяжкою. На-справді комп’ютер написав новелу і розповів у ній про «муки» своєї творчості. Однак, з усього судячи, творити йому сподобалося. Більше того, він побачив у творчості шлях до свободи: «Я був переповнений радістю, — писав «автор». — Комп’ютер, занурений у свою радість, уже перестав служити людям. Цей комп’ютер віддав перевагу не праці на людей, а пошукам власного щастя...» Чи варто через це радіти людям, ще треба дуже добре подумати...
Новела була подана на конкурс, в якому взяли участь 1450 претендентів (і, до речі, серед творів 11 повністю чи частково написано роботами), і вийшла у фінал. Здобути головний приз не вдалося, однак чотири етапи відбору комп’ютер пройшов. Цей успіх став найбільшим досягненням штучного інтелекту. Члени журі, як стверджували потім, навіть не здогадувалися про те, що автор «не справжній». Оцінюючи твір, один із членів журі письменник-фантаст Сатоші Хасе відзначив чітку структуру твору, водночас зауваживши, що характери персонажів дещо ходульні.
Токіо.
