Днями у столичній гімназії №56 Печерського району (відомій також як Предславинська), одному із найкращих навчальних закладів столиці, відбулися педагогічні читання «Уроки народного вчителя Т. Г. Лубенця», приурочені до 160-річчя від дня його народження.
Педагоги, наукові та музейні працівники зібралися в актовому залі гімназії, рідному домі для сотень майбутніх філологів, учених, економістів, щоб поділитися інформацією про великого наставника, письменника та просвітителя.
Відкриваючи читання, директор гімназії Діна Петренко (на знімку вгорі) зазначила, що ім’я Тимофія Григоровича Лубенця (1855—1936), педагога від Бога, на жаль, зараз відоме мало. Досі не відкрито навіть меморіальної дошки на його честь.
Але ж наприкінці ХІХ — початку ХХ століття не було в Києві людини, яка б проводила більшу викладацьку, виховну і благодійну роботу. Викладач, письменник, активний учасник Київського товариства боротьби з дитячою смертністю, голова міського комітету турботи про народну тверезість, директор народних училищ Київської губернії. Людина, яка дуже тонко відчувала дитячу душу. Що обстоювала навчання рідною, українською мовою, упевнена у необхідності обов’язкової початкової освіти та її зв’язку з життям. Учитель, що бачив в учні особистість, наставник, що тісно пов’язував виховання з дитячою природою.
Можливо, саме такого підходу не вистачає нашій державі? І використовуючи принципи, озвучені Лубенцем, Україна стане нарешті країною, про яку мріяли десятки поколінь?
Адже «народ, який має кращі школи, це перший народ. Якщо він не перший сьогодні, буде першим завтра».
На знімку: учасники читань.
Фото автора.
