В англійській мові вислів «to go Dutch» (дослівно «зробити по- голландськи») — означає, що кожен платить за себе. Якщо подивитися на те, як американська преса відреагувала на референдум у Нідерландах, то не виключено, що цей вислів може невдовзі набути нового сенсу — щось на кшталт «покарати одних, щоб іншим не кортіло».
The Washіngton Post, приміром, була аж ніяк не самотня у своєму висновку, що голландці проголосували проти асоціації з Україною для того, щоб висловити своє невдоволення впливом керівництва Євросоюзу в Брюсселі, що зростає. Розвиваючи цю тему, The Wall Street Journal зазначила, що «ні» на адресу України може тільки підхльоснути супротивників ЄС у Великій Британії, особливо у зв’язку з референдумом про членство, який має відбутися у червні.
Водночас газета вказала на ще один важливий чинник: «Росія, яка давно намагалася зашкодити здійсненню асоціації, заявила, що тим самим європейці сказали «ні» прозахідному політичному класу України».
Цікаво, що роль російського чинника привернула увагу цілої низки видань і коментаторів. «Чи багато неприємностей створює Росія для Європи?» — таке запитання, наприклад, винесла в заголовок своєї статті відома письменниця та історик Енн Епплбаум, лауреат престижної премії Пуліцера, якої її удостоїли за книгу про ГУЛАГ. «Якщо судити за голландським референдумом щодо України, то занадто багато», — відповідає вона в колонці, опублікованій у популярному виданні Slate. Епплбаум пише, що хоча й раніше існувало непевне усвідомлення того, що «російський уряд надає матеріальну й моральну підтримку екстремістським політичним групам у Європі», до подій у Нідерландах «у нас не було наочного прикладу того, як російський вплив реально працює у контексті виборів у Західній Європі. Найголовніший урок того, що сталося, вважає Епплбаум, полягає у тому, що невеликі меншості озлоблених людей, коли вони добре організовані, можуть перекричати розрізнену й апатичну центристська більшість у Західній Європі — «і Росія готова їм у цьому допомогти». Вона наголошує, що вкидання дезінформації у Голландії, що посилилося напередодні референдуму, було спрямоване на те, щоб створити додаткову невизначеність і побоювання із приводу неіснуючої української загрози.
«Чимало тез кампанії, що агітує проти асоціації, заголовки й навіть світлини були просто запозичені з Russіa Today і сайту державної російської пропаганди Sputnіk», — пише вона.
На думку оглядача нью-йоркського видання The Daіly Beast П’єра Во, немає нічого дивного в тому, що «російські державні ЗМІ були мобілізовані проти ратифікації угоди в рамках триваючої неоголошеної війни проти України». Але ось що здивувало, пише автор, то це те, що політики з інших країн ЄС брали активну участь в антиукраїнській кампанії. У статті, опублікованій під заголовком «Британські проросійські політики вплинули на голландський референдум щодо Україні» П’єр Во зазначає, зокрема, роль Найджела Фараджа з Партії незалежності Об’єднаного Королівства. Риторика Фараджа, підкреслює автор, мало чим відрізнялася від тез російського державного телебачення, що не дивно, оскільки Фарадж був постійним гостем Russіa Today.
Схожі побоювання висловлюють і експерти двох зовнішньополітичних мозкових центрів у Вашингтоні Люк Коффі й Даніел Кокіс, чия стаття була опублікована 7 квітня на сайті Herіtage під заголовком «Критичний час для України: США повинні подвоїти свою підтримку». Коффі, директор Douglas and Sarah Allіson Center, і Кокіс, співробітник The Margaret Thatcher Center for Freedom, вважають, що кінцева мета Росії — не допустити, щоб Україна увійшла до трансатлантичного співтовариства. Для цього Москва робитиме все від неї залежне, зокрема за допомогою пропаганди й через посередників, для дискредитації демократично обраного уряду в Києві, вважають автори. Вони наголошують, що без України, чи принаймні без значного впливу в Україні, Росія постає як азійська країна, а не як європейська держава. В умовах триваючих спроб Москви дестабілізувати ситуацію, зазначають Коффі й Кокіс, США не можуть кинути народ України напризволяще — Америка має продовжувати допомагати просуванню економічних реформ, підтримувати тих, хто бореться з корупцією, і нарощувати допомогу українським Збройним силам.
Якщо судити за висновками журналіста Нолана Пітерсона в журналі Newsweek, така допомога — не абстрактне поняття. У статті, озаглавленій «Путін у роздумах із приводу весняного наступу в Україні» Пітерсон пише про зростаючу занепокоєність у зв’язку з тим, що кінець сезонного бездоріжжя в східній Україні може призвести до ескалації збройного конфлікту. Указуючи на випадки порушення перемир’я, що почастішали, Пітерсон розповідає про труднощі, з якими доводиться стикатися спостерігачам ОБСЄ: вони часто не можуть потрапити в місця бойових дій, оскільки їх гальмують на контрольно-пропускних пунктах сепаратистів.
Нью-Йорк.
