Вищий господарський суд України, Київський національний університет імені Тараса Шевченка та Інститут економіко-правових досліджень НАН України провели круглий стіл «Реформування господарського законодавства України». Серед проблем, які було обговорено, — стан господарського законодавства, перспективи його вдосконалення, закордонний досвід кодифікації економічного законодавства, аналіз застосування Господарського кодексу (ГК) судами України. Жваву дискусію викликало питання необхідності існування в Україні окремого кодифікаційного акта — Господарського кодексу України. Як відомо, Мін’юст пропонує скасувати цей кодекс, а окремі його положення перенести в інші нормативно-правові акти. За результатами обговорення цієї проблеми працівники Мін’юсту, схоже, мають намір відмовитися від своєї ініціативи стосовно скасування ГК і спрямувати роботу на його вдосконалення. Аргументи, що переконали працівників Мін’юсту, було надано суддями господарських судів та науковцями.

 

Європейський досвід 


У Бельгії в 2013 році прийнято саме об’ємний Господарський кодекс (Code de droіt economіque), що складається із 18 книг та за структурою наближений до ГК України (загальні положення про господарську діяльність, загальний статус компаній, положення про конкуренцію, захист прав споживачів, безпеку продуктів та послуг, господарські контракти, електронну комерцію, банківську справу та фінанси, право промислової власності, провадження у спеціалізованих комерційних судах тощо). Потреба завадити «нормативній інфляції» (іnflatіon normatіve), необхідність «сприяти інтеграції бельгійського господарського права в концепт європейського права», а також «дати чітке уявлення про роль державної влади в регуляції економічної активності та визначити, які інструменти вона має», — було зазначено серед основних причин прийняття кодексу в доповіді міністерства економіки Королівства Бельгія.


Останнього десятиліття нові комерційні та підприємницькі кодекси прийнято у Франції (2007), Туреччині (2012), Казахстані (2015).


У Німеччині постійно оновлюється та доповнюється Німецьке торговельне укладення 1900 року, яке в сучасних офіційних та неофіційних перекладах іменується більш широко — як Комерційний кодекс. Значну кількість норм щодо публічної звітності, захисту конкуренції та забезпечення свободи руху капіталів до нього було включено на початку 2000 років у зв’язку із процесами євроінтеграції.


У 2014 році уряд Іспанії представив у парламент новий Комерційний кодекс на заміну старого.


Комерційні кодекси діють також у таких європейських країнах, як Болгарія, Португалія, Латвія, Люксембург, Чехія, Естонія, а також у США, Японії, Південній Кореї та багатьох інших країнах.


Ініціатори декодифікації в Україні заявляють, що європейські комерційні кодекси є кодексами виключно приватного права на противагу ГК. Але це не відповідає дійсності, про що свідчать адміністративні та навіть кримінальні положення цих кодексів, положення щодо ведення реєстрів, безпеки продукції, захисту конкуренції, обмеження цін, транспортних правил тощо. Наприклад, у Комерційному кодексі Франції є розгалужені положення про адміністративну та кримінальну відповідальність за достовірність публічної звітності корпорацій. У комерційних кодексах Латвії (2002) та Естонії (1995) детально врегульовано адміністративний порядок ведення та використання державного реєстру компаній, публічні вимоги щодо звітності відповідно до вимог ЄС тощо.


У правовій науці європейських країн та США розвивається концепція «економічного права» (в українському контексті — господарського права) завдяки комплексності сучасних законів у сфері бізнесу — через поєднання публічних та приватних норм.


Отже, Господарський кодекс України йде у фарватері сучасних західних тенденцій.


Дискусія щодо доцільності окремого комерційного чи господарського кодексу в сучасних західних країнах має винятково теоретичний характер та не руйнує усталені правові системи. Навіть у Нідерландах, де у 1992 році більшість норм комерційного права перенесли в Цивільний кодекс, Комерційний кодекс продовжує діяти. 


Можливі втрати 


1. Суспільство позбудеться шансу переглянути та скасувати (із включенням до Кодексу) численні господарські закони, які сьогодні неосяжні та майже невідомі підприємцям, отже, провокують помилки у правозастосуванні й чималі санкції держави до бізнесменів.


2. Без законодавчих обмежень залишатимуться інструменти державного регулювання економіки, адже сьогодні лише ГК упорядковує ці засоби та загалом принципи взаємодії держави та бізнесу.


3 Доведеться приймати окремий закон, в якому визначати поняття і засади підприємництва та некомерційного господарювання, поняття корпоративних відносин і видів підприємств, заново розмежовувати малі, середні та великі підприємства для диференціації державної економічної політики.


4. Усунення загального поняття суб’єкта господарювання та господарської діяльності призведе до різного застосування відповідних актів господарського законодавства, зокрема, законів України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про основні засади державного контролю (нагляду) у сфері господарської діяльності, «Про основні засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а також Кримінального, Земельного та Податкового кодексів тощо.


5. Без поняття господарської діяльності та господарського договору ускладниться розмежування судової юрисдикції, що матиме наслідком нові спори щодо підвідомчості судових справ господарським судам.


6. Скасування ГК означатиме реорганізацію десятків тисяч підприємств малого та середнього бізнесу (приватних та дочірніх підприємств) із величезними фінансовими витратами на переоформлення документації, адже Цивільний кодекс передбачає лише організаційні форми товариства та установи, а поняття підприємства як суб’єкта відносин заперечується.


7. Без правового статусу залишатимуться асоціації, корпорації, концерни, консорціуми, іноземні підприємства, колективні підприємства.


8. Вимагатиметься приймати окремий закон для державних, у тому числі казенних, та комунальних підприємств.


9. Невизначеним ставатиме правовий режим майна державних підприємств та установ. Скасування ГК України перетворить державні організації на власників майна. Власність держави формально припиниться. Як наслідок, матимемо нові «оборудки» із перерозподілом власності та тіньовою приватизацією.


10. Скасовуватимуться публічні обмеження на свободу господарського договору, що спрямовані сьогодні проти монополістів та загалом економічно сильніших суб’єктів (банків, енергетичних, транспортних компаній тощо), які зможуть ухилятися від покладених на них законами зобов’язань, позаяк Цивільний кодекс не передбачає судового примусу до укладання договорів.


11. Втратяться позитивні гарантії компенсаційної, а не штрафної майнової відповідальності суб’єктів господарювання, які сьогодні попереджають неправомірні банкрутства та тиск з боку банківських установ та інших економічно сильних суб’єктів.


12. Скасовуватиметься інститут оперативно-господарських санкцій, не передбачений ЦК, який надає ефективні засоби позасудового захисту договірних прав підприємців.


13. Втратить законодавчу підставу низка специфічних видів господарських договорів, зокрема, агентський договір, державної гарантії тощо.


14. Зникнуть загальні гарантії застосування адміністративно-господарських санкцій, зокрема строки їх застосування, узагальнення яких не може здійснити Кодекс про адміністративні правопорушення, розрахований винятково на громадян.


15. Зникне деталізація порядку укладання господарських договорів та його істотних умов, до яких байдужий Цивільний кодекс. Це дезорієнтує учасників господарських відносин та спровокує нові спори між ними.


16. Нарешті вся динаміка та мінливість господарських реформ перенесеться на Цивільний кодекс, покликаний бути більш стабільним в інтересах пересічних громадян, що його застосовують.


До того ж нестабільність правового поля є загрозою для бізнесу. В умовах сьогоднішньої загальної соціально-економічної ситуації в Україні навіть сама загроза зміни «правил гри» в економіці багатократно збільшує ризик погіршення інвестиційної привабливості країни. Інвестор може пристосуватися до будь-яких правил, навіть диктаторських, але не може вести бізнес в умовах нестабільності та непередбачуваності. Кожна розумна людина знає: не може бути довіри до країни, яка кожні 10 років кардинально змінює правову систему.


Із цим погодитися не можна ні з державницької, ні з наукової, ні з побутової точки зору.


Опора бізнесу


У ГК України є окремі дублювання з іншими законами, окремі суперечності. Водночас не менше дублювань зі спеціальними законами містить і Цивільний кодекс (щодо акціонерних та інших товариств, кооперації, лізингу, кредиту, іпотеки, страхування, оренди, сервітуту тощо), інші закони. Існують численні колізії ЦК із Земельним кодексом, Кодексом про надра та іншими актами. Але Мін’юст не ставить питання про скасування ЦК чи навіть усунення відповідного дублювання. У цьому явно спостерігається упередженість головного юридичного відомства та деструктивність «антигосподарської кампанії».


За наявності політичної волі та ділового підходу до законодавства всі зайві дублювання можна і треба виключити, узгодити закони, вирішити колізії. Але ж цьому конструктивному підходу не відповідає руйнування «правил гри».


Деякі дублювання у ГК є виправданими. Тут треба враховувати завдання Господарського кодексу — закріпити та консолідувати систему господарських законів, яких в Україні понад 200. Саме на рівні Кодексу можна вибудовувати цей масив у системну єдність, заповнювати прогалини та долати колізії в цих законах на рівні принципів права.


Ідеться про те, що закріплення дієвих принципів взаємодії держави та бізнесу — в силу традицій пріоритету та авторитету кодексу в Україні перед звичайним законом — доцільно робити саме при кодифікації. Сьогодні важливо ставити питання про запровадження в Україні посади Бізнес-Омбудсмена та Інвестиційного Омбудсмена, підвищувати силу гарантій підприємництва, ставити перешкоди свавіллю чиновників тощо. Усім цим ідеям цілком відповідає рівень саме Кодексу, а не звичайного закону.


За наявності стрижневого акта можна істотно скорочувати кількість дрібних законів, адже в нормативному регулюванні задіюватимуться принципи права.


Про дію принципів права у відносинах держави та бізнесу в Україні необхідно говорити вже зараз, адже ця велика перспектива буде втрачена за відсутності Господарського кодексу — Цивільний кодекс відносини між державою та підприємцем не регулює.


Потреба технократичного вдосконалення правил бізнесу


Результативні економічні реформи можна провести лише на засадах співмірності, обґрунтованості та професіоналізму. Результати протилежного підходу нам добре відомі.


Без виваженого розв’язання наявних проблем підприємництва на рівні конкретних норм, конкретних перешкод, конкретних відносин переформатування системи права не має сенсу.


Процесу дерегуляції кодифікований акт не може завадити по суті, адже кодифікація, систематизація — це шлях до впорядкованого зменшення «нормативної інфляції». Не випадково, План заходів щодо дерегуляції господарської діяльності, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 року №357-р і погоджений міжнародними експертами, не містить вимог щодо господарської декодифікації.


Упродовж 12 років влада не спромоглася запропонувати системне узгодження положень Цивільного та Господарського кодексів, обумовлене неякісною законопроектною роботою під час їх прийняття. Тому нинішня ініціатива нагадує приховування бездіяльності Міністерства юстиції та інших органів держави з цього питання.


Сотні робіт докторів та кандидатів наук з господарського права не лише залишаються не впровадженими, а й навіть не виникає питання про залучення науковців, що спеціалізуються на дослідженні проблем господарювання, до законопроектних робіт.


Ця практика є неприпустимою для професійного середовища.


Скасування Кодексу a prіorі не може бути метою чергової реформи, якщо тільки не йдеться про звичайний для сьогоднішніх умов піар чиновників та активність організацій-«грантоїдів», яким байдужі наслідки їх антигосподарської пропаганди. Нові гранти на вирішення подальших проблем цілком їх задовольнять.


Але українське суспільство не зацікавлене в нових непродуманих потрясіннях. Маємо припинити чвари між цивілістами та господарниками, що тягнуться з 30-х років минулого століття. Час об’єднати інтелектуальні зусилля та почати опрацьовувати конкретні законодавчі норми на умовах злагоди і турботи про українську економіку на благо українського суспільства.

 

 


Олег ПОДЦЕРКОВНИЙ, завідувач кафедри Національного університету «Одеська юридична академія», докт. юрид. наук, професор;

 


Олена БЕЛЯНЕВИЧ, завідувач відділу Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені Ф.Г. Бурчака Національної академії правових наук України, докт. юрид. наук, професор.