Татусю любий, я так тебе
чекала!
Ми з мамою молилися
щодня...
Я знала, таточку, я знала!
Знала!! Знала!!!
Бо я ж, твоє «маленьке
Зайченя»!
Бо, як ти міг покинути
мене,
Ти розумів, що нам без тебе
важко!
Що «Зайченя» без тебе
не засне...
Що не злетить, без тебе твоя
«Пташка!»
Ти стільки гарних слів мені
казав!..
Коли прощалися, підняв мене
на руки
Сам посміхався... а в очах
сльоза...
Я теж боялась нашої
розлука...
Ти повернувся таточку!
Ти мій!
Не йди від мене більше,
я благаю
І навіть думать про війну
не смій,
А щоб не втік... я чоботи
сховаю!
