Ціна анексії Криму, публічна «страта» санкційних продуктів, чому Москва хоче обміняти Савченко на своїх наркоторговців, передача архіву кдб під патронат Путіна, чому ВВП посилює особисту охорону та репресивний курс проти інакомислячих... До новин, які минулого тижня активно обговорювали на форумах росіяни, додалися нові скріпи пропаганди для «патріотичної більшості»: пам’ятник жириновському, який закликає розбомбити весь світ, і марші «миру» з улюлюканням: «деды воевали и мы дойдем до Берлина», «нам мало Крыма», «наши миги будут в Риге, наши танки будут в Праге»... Такі духовні скріпи, що їх пропагує офіційна Москва, змушують багатьох чесних росіян або виїжджати із країни, або йти проти агресивного «громадянського суспільства». Але все, що вони можуть поки що зробити для Росії і світу, — це сказати правду.

Ірина ЗАВ’ЯЛОВА (Москва, психолог):
— У Росії, державі, що займає величезну площу, проблематика вибору між умовним європейським і азіатським менталітетом назрівала давно. Конституція, демократія, закон, лібералізм, прозорість усіх дій влади, горизонтальне управління — все те, що ми називаємо європейськими цінностями, — все це досить болісно приживалося на величезних і майже завжди погано окультурених територіях РФ.
Зазвичай за місцевих вибір робила влада. І так було завжди. Доти, поки в Україні, території практично одномовній, люди еволюційно не визріли настільки, щоб зробити самостійний вибір у бік європейських цінностей. Саме цей вибір спонукав їх на громадянський конфлікт із владою й саме він обумовив у цьому протистоянні їхню цілковиту перемогу. Перемогу, так, панове, не сумнівайтеся, тому що все, що було після Майдану — всі ці спецоперації в Криму, Одесі, на Донбасі, в Маріуполі, — це все справжній реваншизм і спроби повернути безповоротно втрачений вплив. Спроби жорстокі, професійні й відчайдушні, але абсолютно безперспективні.
Тому що ніхто ніколи назад не народжується.
Але ж це ще потрібно зрозуміти.
Комусь для розуміння досить аналізу ситуації, що склалася. Комусь потрібні час і струс.
Керівництву РФ не потрібно нічого, бо розуміння того, що відбувається, для них дорівнює втраті способу життя, а це для них неприйнятно. Вони обожнюють свою абсолютну владу найбільше в цьому світі і готові заради неї всьому світові оголосити війну.
І їм все одно, яка це буде війна, — гібридна, інформаційна, холодна чи ядерна. Їхня мета — знищення європейських цінностей, самого їхнього значення. Їхня мета — гальмування психічної еволюції, тому що еволюція — не державний чиновник, вона не вибирає людей за їхнім соціальним статусом і фінансовим становищем. Вона сама по собі ліберальна й демократична, а отже, ворожа для тих, хто до неї ще не готовий. Бажання домінувати, на жаль, належить до ознак особистісного атавізму, а саме це бажання демонструють шанувальники всіляких силових методів.
Нинішня пропаганда насильства — лише частина комплексу заходів із дискредитації європейських цінностей. Усі ці дивні заяви членів Держдуми, Радфеду, якихось нещодавніх маргіналів від Церкви і політики — все це атака на мозок кожного, хто вагається, кожного, хто важко розстається зі звичками до само-
правності, вседозволеності, дрібного й великого злодійства. Заклик для всіх соціопатів залишити нарешті такі незручні для них соціальні рамки.
Дозвіл для всіх, хто дереться крутим слизьким схилом, перестати ламати пальці й зі свистом з’їжджати вниз.
Ті в Росії, хто зробив свій вибір разом з українцями, перебувають нині під величезним пресингом.
Найзатишніше рішення, що його їм пропонують не тільки місцева влада, а друзі, колеги та родичі, що активно зісковзують униз похилою площиною, — це покинути країну. До того ж ніхто не збирається якось допомагати «зрадникам» поїхати. Їх навіть виганяти насильно не планують, хоча це дало б дисидентам можливість отримати офіційний статус політичного притулку в багатьох цивілізованих державах.
Багато хто із цих людей втратив роботу з «вовчим квитком», що фактично означає заборону на професію.
Когось із них мовчки, без будь-якого розголосу, судять і саджають до в’язниці. Роблять невиїзними. Загрожують позбавити опіки над дітьми.
Подібно тому, як у СРСР поміщали у психіатричні клініки кожного, хто насмілювався критикувати комуністичний режим, сьогодні, завдяки загальній істерії, в яку занурив Росію агітпроп, у психіатричну клініку поміщено всіх російських дисидентів разом.
Їх надто мало, щоб вони могли чинити опір. І надто багато, щоб уважати статистичною по-
грішністю. Ці люди вже понаписали й понаговорили собі років на 20 в’язниці. Не потрібно винити їх у тім, що вони не хочуть помирати на барикадах. Вони все ще на щось сподіваються. Одні на те, що їм удасться втекти від нинішнього жаху й забути улюблену батьківщину як страшний сон. Інші на те, що колись вони зуміють щось змінити, не приносячи в жертву життя своє і сім’ї. Але, в будь-якому разі, поки вони живі, в українців у Росії є добрі сусіди. Вони існують. Не скидайте їх із рахунків.
Едуард САКАШ (із Красноярська, правозахисник):
— Кремль давно назвав таких, як я, «п’ятою колоною», зрадниками. Нас — громадянських активістів, «білострічечників». Якщо подивитеся на сторінки громадянських активістів у соцмережах, то побачите, що ми — проти війни Кремля, яку він веде для збереження злодійського режиму, заради якого він і затіяв цю ганебну неоголошену війну. Страх жене путіна на злочини. Через страх втратити владу й опинитися на лаві підсудних, він напав на Україну, поліз у Сирію.
Проблема в тім, що російські окупанти, як правило, мають невисокий ІQ і піддаються пропаганді Кремля. Їх складно переконати, тільки якщо вони не втратять кінцівки в цій ганебній війні.
Тоді до них починає доходити, що Кремль їх просто використовував як гарматне м’ясо. Коли вони залишаються наодинці зі своїми проблемами. Можу додати від себе і від моїх друзів, що ми стежимо за ситуацією в Україні й бажаємо Вашій країні стати на шлях цивілізованого розвитку. Перший крок Ви зробили, скинувши злодійську владу Януковича, чим викликали гнів путіна, котрий злякався, що Ваша Революція Гідності стане прикладом для росіян. Тому путін створив Нацгвардію, єдина мета якої — захист особисто путіна від народу. Тому їй надано право вбивати всіх без попередження! Це чергова спроба залякати громадянське суспільство в Росії.
Після чергового, п’ятого, замаху на моє життя, після 25 років правозахисної діяльності я виїхав із Росії. Тепер перебуваю в Німеччині й чекаю на рішення німецької влади з питання надання політичного притулку.
Усі великі маніфестації громадянського суспільства в Росії містять у собі вимогу припинити ганебну війну проти України. За такі вимоги нас переслідують, саджають до в’язниці.
Готовий підписатися під кожним словом Ільдара Дадіна, громадянського активіста, якого путінська влада посадила у в’язницю за громадянську позицію, в тому числі проти війни в Україні. Із сьогоднішньої промови Ільдара Дадіна на суді: «Я хочу звернутися до путінських інквізиторів. Мене часто називають ідеалістом. Але я й прагматик. Я вмію зіставляти факти. Я бачив, як людей, які висловлюють позицію проти воєн, саджають. Савченко, одній із достойніших дочок України, дали 22 роки. Навіть переконаний рашист у моїй камері не вірить, що вона вбивця».
Я працював у команді Олексія Навального на виборах мера Москви, але виступаю проти його позиції про проведення референдуму з повернення Криму. Я вважаю, що Крим має бути повернутий Україні без будь-яких референдумів.
Тему російської окупації України порушують практично всі адекватні росіяни. Незаконної, підлої окупації. Але нас мало, від сили 14—16 відсотків. Держпропаганда оголосила всіх нас ворогами народу, зрадниками, «п’ятою колоною» за підтримку українського народу.
В Європі з російськомовних спілкуюся переважно з українцями, тому що вони, на відміну від звичайних росіян, — толерантніші та дружелюбніші.
З українцями можна й потрібно дружити.
Не можу сказати за всіх росіян, але адекватні росіяни — проти війни!
Україна для мене — рідна ненька, дуже добрі почуття! 
Євген ЄВГЕНИЧ (Красноярськ, мисливець):
— Бажаю, щоб Україна жила майбутнім! Росія завжди живе минулим, така, знаєте, країна-гальмо! Нині от весна «зненацька» прийшла, а наші комунальні служби тільки сніг приготувалися прибирати! Вірю, що ви переможете путіна, адже ви — вільні люди! Вільні козаки Сибір підкоряли, тож побажаю вам дійти до Сибіру! Ще побажаю, щоб у вас у країні не було дурнів із проросійськими поглядами, із совде-пією в голові! Не розуміють, мабуть, що рашка тільки по телевізору гарна, а насправді — величезний смітник, до того ж з озлобленими рабами, ще й зомбованими! Два-три дні мовлення вільних ЗМІ — й путіна порвуть на шматочки! Хочу, щоб Україна довела рашці, що може жити гідно й вільно. Те, що коїться в реальності в Росії, — нормальними словами не пояснити... Загниваюча совдепія, що заганяє людину в нестерпні умови, що абсолютно не рахується з людськими життями, особливо своїх власних громадян! Сподіваюся, що ви зумієте побудувати правову державу, не хочу бажати терпіння, а хочу побажати сил і засобів на боротьбу з вертухаями! Терпіти — доля слабких, сильні — борються! Хочу ще попросити: якщо зустрінете проросійську людину у своїй вільній країні, то, будь ласка, нічого їй не пояснюйте, не сперечайтеся, а просто відправте в Росію! І не вірте, будь ласка, жодному слову російської влади: вони завжди зроблять капость, але при цьому казатимуть зовсім про інше! Сили, віри й волі! Слава вільній Україні! 

Підготувала Наталя ЯРЕМЕНКО.

 

Антивоєнний пікет у Москві минулими вихідними.

Фото Максима ЧЕКАНОВА.