Шахта №10 «Нововолинська» стала чи не першим промисловим підприємством, яке 11 квітня відвідав голова обласної ради Ігор Палиця за час свого перебування на цій посаді (з 26 листопада 2015 року). Об’єкт для області надзвичайно важливий: оскільки діючі шахти №1 і №9 незабаром закриють, не має великих перспектив і шахта «Бужанка». Щодо Десятої, потужністю 900 тисяч тонн вугілля на рік, то вона перебуває на завершальній стадії будівництва і зможе прийняти на роботу півтори тисячі гірників із зупинених підприємств. Інакше соціального вибуху в шахтарському місті не уникнути.
Фахівці стверджують: на добудову шахти потрібно 1,5 мільярда гривень. Це за умови введення двох лав. Фактично вона проектувалася під роботу чотирьох вуглевидобувних дільниць. Однак про більші суми сьогодні соромляться навіть говорити. Їх мають залучати або з держбюджету, або від інвесторів.
Зустрічаючись з керівниками шахт і профспілковими активістами, голова обласної ради висловив занепокоєння проблемами зі збутом навіть тієї мізерної кількості видобутого гірниками області вугілля (у 2015 році на-гора було піднято лише 168 тисяч тонн палива), його якістю. Адже чого приховувати: вміст породи в ньому надто великий. Йшлося і про доцільність експлуатації шахт, ресурс яких майже повністю вичерпаний. Як приклад наводилася шахта «Бужанка», яка потребує щорічно 300 мільйонів гривень державної дотації. На кожній видобутій тонні вугілля підприємство втрачає 2300 гривень. Тож Ігор Палиця цілком логічно поставив запитання: а чи не простіше виплачувати гірникам належні їм 70 мільйонів гривень зарплати, як витрачати такі величезні кошти на видобуток палива, до того ж такого, на яке немає попиту? Можливо, звучить дещо непатріотично, але з точки зору економіки — цілком логічно. Так само, на його думку, треба підходити і говорячи про перспективу шахти №10. Хоча, як зізнався він, якщо не запустити цю шахту в експлуатацію, це стане останнім ударом по вугільній промисловості Волині. Як приклад жорсткого, але виправданого часом, заходу називалося закриття в 1980-х роках прем’єр-міністром Великобританії Маргарет Тетчер нерентабельних державних вугільних підприємств.
Як зазначив на зустрічі генеральний директор ДП «Волиньвугілля» Валентин Кисельов, на шахті «Бужанка» проводять незначне технічне переоснащення, щоб вийти на планові показники видобутку, а це 605 тонн на добу. За підрахунками експертів, аби шахта змогла вийти з цих мінусів (300 мільйонів річної дотації), необхідно передусім удвічі наростити вуглевидобуток, скоротити кількість працюючих з 1056 чоловік до 800 та знизити зольність вугілля з 62 принаймні до 40 відсотків.
Головний інженер передпускової дирекції Десятої «Нововолинської» Віктор Ковтун теж був відвертим: навіть завершивши будівництво і розпочавши видобуток, підприємству все одно доведеться шукати лінії збуту. Власне, в цьому і полягає професійний підхід до залучення інвестицій, які зрештою мають окупитися. Для того, щоб запустити дві лави виробництва, потрібно два роки та півтора мільярда гривень. Враховуючи, що собівартість видобутку тонни вугілля становитиме 984 гривні, за ідеальних умов будівництво може окупитися за вісім років при запроектованому терміні експлуатації шахти сорок років. Тобто сенс продовжувати будівництво є. І що швидше воно вестиметься, то краще буде для інвестора, у цьому разі — держави.
Ігор Палиця, маючи за плечима чималий досвід успішної бізнесової діяльності, пояснив, мовляв, якщо держава побачить окупність об’єкта, то дасть гроші. Якщо ні, то за ці ж 1,5 мільярда можна створити альтернативний об’єкт, який дасть змогу забезпечити місто такою самою кількістю нових робочих місць при такому ж високому рівні заробітної плати.
— Якщо волинські шахти дають за якістю вугілля таке саме, як південноафриканське, то закуповувати потрібно наше, інакше це буде неправильно, — зауважив Ігор Палиця. — І за подібні дії мають сидіти за ґратами ті, хто цим займається. Дайте мені показники, щоб я в них розібрався. Разом з депутатами обласної ради звертатимусь з цього приводу до Президента.
Побувавши на підприємствах Нововолинська з іноземними капіталовкладеннями, які успішно трудяться в галузі виготовлення меблів і виробництва меблевих деревостружкових плит, Ігор Палиця закликав керівників міста більш активно залучати інвесторів. Зауваживши при цьому, що за нинішніх умов робити це важко. Оскільки і в Польщі, і в Білорусі працюють вільні економічні зони, де зарубіжні бізнесмени мають значні податкові преференції. В Україні, на жаль, про це законодавці поки що не подбали.
Спілкування з керівниками вугільних підприємств і профспілковими лідерами Нововолинська, безумовно, дозволило голові обласної ради Ігорю Палиці краще пізнати проблеми шахтарського міста, щоб згодом більш активно лобіювати його інтереси в межах області і, навіть, держави.
Волинська область.
Інтерв’ю для ЗМІ про ситуацію на шахтах Нововолинська дають міський голова Нововолинська Віктор Сапожніков і голова обласної ради Ігор Палиця (зліва направо).
Фото прес-служби обласної організації партії «УКРОП».
