Сьогодні, 18 квітня о 12-й годині у Старобільську на Луганщині розпочнеться траурний мітинг, на якому прощатимуться з бійцем батальйону «Айдар» Володимиром СЛЬОТОЮ. Він був похований у цьому місті, у вересні 2014-го, у могилі невідомого героя. Завдяки зусиллям його друга депутата Вінницької облради Василя СКОЛОТЯНОГО тільки тепер вдалося ідентифікувати останки.
На знімку: депутат Вінницької облради ВАСИЛЬ СКОЛОТЯНИЙ
зі зброєю у руках захищає рідну землю на Донбасі.
Фото з мережі Інтернет.
Після мітингу волонтери разом з головою Всеукраїнської спілки учасників бойових дій та волонтерів АТО вінничанином Анатолієм СЛИВІНСЬКИМ перевезуть останки загиблого на малу батьківщину – у село Кожухівка Теплицького району на Вінниччині. 19 квітня земляки проведуть «айдарівця» в останню путь. Про це у телефонній розмові розповів кореспонденту «Голосу України» Анатолій Сливінський.
Загинув Володимир Сльота 5 вересня 2014-го на Луганщині, його підрозділ потрапив у засідку. Врятуватися вдалося тільки одному бійцю. Він повідомив про втрати. Обгорілі тіла не вдалося упізнати. Ідентифікація відбувалася непросто, бо Володимир Сльота був сиротою. Друг дитинства Василь Сколотяний привозив для ідентифікації особисті речі Володимира, зокрема, станок для бриття, одяг, але це не дало результату. Допоміг недопалок. Його знайшли у будинку Сльоти. Завдяки цьому експерти ідентифікували тіло загиблого. Півтора роки знадобилося, щоб повернути останки друга на малу батьківщину.
– Після закінчення школи наші шляхи розійшлися, – розповів у телефонній розмові Василь Сколотяний, нині він у зоні бойових дій на Луганщині в одному із спецпідрозділів ЗСУ. – Зустрілися з Володимиром через 20 років у Києві на Майдані, під час Революції Гідності. В один з «гарячих» днів у Володимира згоріли всі документи. Після повернення в село він довго відновлював їх. Я очолював «Народну Самооборону» нашого Теплицького району. Володя став одним з найближчих помічників. А потім пішов добровольцем в АТО.
Пан Василь спершу був волонтером, Здійснив 57 рейсів на Схід. Не раз заїжджав до друга. У день його загибелі теж був на Донбасі. Добратися до місця дислокації підрозділу Володимира не мав можливості – там тривали бої. Вдалося поговорити по телефону. На жаль, та розмова стала останньою. Невдовзі після того Василь Сколотяний також пішов захищати країну.
Під час виборчої кампанії до місцевих рад у 2015-му він уже був на передовій (до подій на Сході він працював виконробом, потім став підприємцем). Його кандидатуру запропонували депутатом до обласної ради. За нього агітувала довірена особа. Каже, земляки й без агітації знають, хто чого вартий. На сесію приїжджав тільки два рази – у день відкриття роботи новообраної ради і ще на одне засідання. Мало не щодня йому телефонують люди. «Можливо, тому, що знають, що навіть з передової допоможу вирішити питання, – продовжує пан Василь. – Беру телефон – і керую. А що робити? Люди х просять. Часто допомагають наші «самооборонівці». Буває, спрацьовує авторитет «атовця». Знаєте, тут, все простіше: по один бік ми, по інший – ворог. Дома з чиновниками складніше воювати».
Дома на нього з нетерпінням чекають дружина і донечка. По телефону щоразу заспокоює їх, просить не хвилюватися за нього. Каже, ну, як він може повернутися без перемоги!
Віктор СКРИПНИК.
Вінницька область.
