Тема розвитку індустрії гостинності у стінах українського парламенту не порушувалась уже 14 років! Парламентські слухання, які відбулися 6 квітня 2016 року стали справжньою історичною подією, бо зібрали понад 700 учасників, 50 заявлених спікерів. Були присутні дипломати 14 країн: Австралії, Албанії, Білорусі, Болгарії, Грузії, Індонезії, Італії, Мальдівських островів, Молдови, Німеччини, Пакистану, Палестини, Туреччини, Узбекистану.
Відверто кажучи, ми не очікували на таку кількість зацікавлених. Але це означає одне — в суспільстві є запит на державну підтримку розвитку туристичної індустрії!
І це не дивно — туристичний сектор України може приносити в економіку країни майже 10 мільярдів доларів на рік та створити десятки тисяч робочих місць. Проте, за даними НБУ, лише за минулий рік іноземні візитери за безготівковими розрахунками витратили в Україні майже мільярд доларів, тоді як українські туристи вчетверо (!!!) більше витратили за кордоном. Тим самим зміцнили економіки інших країн.
Ні в кого в цій залі не виникає сумніву, що Україна має значний туристичний потенціал завдяки великій кількості історичних пам’яток, морському узбережжю, гірськолижним та рекреаційним курортам, гастрономічному розмаїттю та глибоко вкоріненій культурі гостинності. Такі сприятливі умови мали б привести до розвитку високорентабельної туристичної індустрії в країні, проте кількість іноземних туристів в Україну з 2014 року скоротилася майже вдвічі — з 25 мільйонів туристів до 13 мільйонів.
Основна причина — страх війни та непоінформованість про те, що військовий конфлікт займає менш як 6 відсотків території, а ризик терактів у столиці України навіть менше, ніж у будь-якій європейській столиці.
На жаль, на промоцію туристичного потенціалу України в світі та реалізацію заходів, пов’язаних із розвитком туризму, держава не виділяє жодної копійки вже другий рік поспіль.
Рекомендацією цих парламентських слухань стане передбачення у бюджеті 2017 року коштів на промоцію туристичного потенціалу України в світі, на участь стенду України в найбільш авторитетних світових туристичних виставках.
Але не лише російське військове вторгнення не дало Україні капіталізувати свій туристичний потенціал. Недосконала інфраструктура, монополія на ринку авіаперевезень, тривалі бюрократичні процедури отримання української візи, нерозуміння значення розвитку індустрії гостинності для економіки з боку деяких представників влади та відсутність якісної промоції України на міжнародному рівні створюють бар’єри для розвитку галузі.
Чи знаєте ви, що українська віза втричі дорожча, ніж шенгенська, а отримати її навіть важче — треба пройти купу бюрократичних процедур та чекати 15 робочих (!) днів?!
Тут присутні посли Молдови та Білорусі. Ми дуже вдячні цим країнам за те, що найчисленнішими туристами в Україну за минулий рік стали саме молдавани та білоруси! Але... Кількість туристів із країн ЄС, США, Канади залишається набагато менша, ніж, наприклад, кількість візитерів з країни-агресора Росії...
Для порівняння: хоч кількість туристів із Росії за останні роки і значно знизилась, але все одно за минулий рік у 100 (!) разів перевищила кількість туристів з Китаю (!!!). Відповідь проста: росіянам — безвізовий в’їзд до України, а китайцям треба об’їхати всю країну, подати купу довідок, заплатити 135 доларів та чекати понад два тижні заради української візи. І це тоді як увесь світ змагається за китайських туристів та інвесторів!
За цієї самої причини минулого року із заможної країни Катар — яка входить у трійку країн світу за рівнем ВВП на душу населення і випереджає Україну в 40 разів (!) за рівнем економічного розвитку — до нашої країни в’їхали лише 155 громадян, і це майже в 10 000 разів менше, ніж візитерів із Росії. Деякі чиновники у виконавчій владі на безкінечні звернення щодо спрощення візового режиму із заможними країнами відповідають: ми боїмося, що до України хлине хвиля мігрантів! У мене запитання: звідки? З Катару, з Об’єднаних Арабських Еміратів, з Австралії чи з Нової Зеландії???
Відбувся референдум у Нідерландах, де пересічні голландці голосували за асоціацію України з ЄС. На жаль, голландці мають викривлене уявлення про Україну, і це не дивно: якщо взяти кількість туристів з Голландії, котрі за минулий рік відвідали Україну, то їх кількість теж незначна — і в 43 рази (!) менше, ніж візитерів з РФ!!!
І мова нині не про те, що треба не пускати туристів із Росії, я кажу про те, що і на державному рівні, і на місцевому терміново необхідно переорієнтовувати цільові туристичні ринки.
Рекомендацією цих парламентських слухань до МЗС буде — спростити візовий режим з низкою заможних країн, де ВВП на душу населення значно вище, ніж в Україні, а також збільшити термін перебування громадян цих країн в Україні з 90 днів до 180 днів на рік.
Це відкриє можливості для ведення бізнесу, навчання, лікування, тренування збірних команд заможних країн світу, таких як Катар, Саудівська Аравія, ОАЕ, Кувейт, Оман, саме в Україні.
Великою перепоною для розвитку індустрії гостинності є транспортна система країни, включаючи дороги, авіаперевезення та залізничне сполучення. Чи знаєте ви, що потягом з Чернівців до Одеси треба їхати 18 годин через Молдову? Що «Укрзалізниця» не запускає доволі популярні напрямки, такі як Львів—Кам’янець-Подільський або Чернігів—Херсон, посилаючись на нерентабельність. А водночас білоруська залізниця минулого літа запустила поїзд Барановичи—Херсон, який прямує через Чернігів, і він був постійно переповнений. Отже, білорусам — рентабельно. І таких прикладів безліч!
Рекомендацією цих парламентських слухань стане розроблення та впровадження нової логістики залізничних напрямків, які сприятимуть розвитку внутрішнього туризму.
Чи потрібен розвиток туризму під час воєнного конфлікту? Є чимало скептиків, які вважають, що військові дії — не час для розвитку туризму. З цим не можна погодитись! Ми можемо взяти приклад з Ізраїлю, Грузії, Туреччини або Кіпру, де держава завжди активно сприяла розвитку туризму, незважаючи на наявність певної нестабільності.
Девальвація національної валюти перетворила Україну на економічно привабливе місце для іноземних туристів.
Адже підвищення цін на туристичні послуги було набагато менше, ніж падіння реальної вартості української валюти, на 100 євро нині можна придбати вдвічі, а іноді втричі більше товарів і послуг, ніж два роки тому.
Нове дослідження, проведене у Великобританії (на замовлення сайту SіmplyHolіdayDeals.co.uk), підтверджує, що Київ тепер — найдоступніша столиця Європи та випереджає традиційно дешеві міста-конкуренти, такі як Бухарест, Будапешт та Софія.
Анексія Криму, зростання курсу долару, підвищення патріотичних настроїв призвели до великого зростання внутрішнього туризму. Вперше за багато років українці стали подорожувати Україною.
Для багатьох українських міст, регіонів, парків та інших туристичних дестинацій нині з’явився шанс до створення власного унікального туристичного продукту та економічного розвитку завдяки туристичній активності.
Крім традиційних історико-пізнавального, пляжного, гірськолижного та фестивального туризмів, Україна має великі невикористані можливості в медичному, сільському, гастрономічному, промисловому, спортивному, так званому «сентиментальному» туризмі, а також у розвиткові MІCE-індустрії.
В Україні є десятки чудових замків та національних парків у дуже хорошому стані, але вони ледь використовуються. Для іноземних туристів там не створено навіть можливості безготівкового розрахунку, а в більшості випадків у місцях туристичних атракцій відсутні місця розміщення та харчування.
А пропозиції щодо проведення в замках різноманітних заходів — весіль, конференцій, презентацій — викликають острах, хоча це є загальноприйнята європейська практика. Побоювання, що проведення таких заходів призведе до руйнування історичних пам’яток, переважають над усвідомленням того, що зароблені на цьому кошти якраз таки дадуть змогу зберігати пам’ятки в належному стані.
Мої рекомендації для представників влади на місцях:
1) передбачити/зберегти в обласній, районній, міській раді ОКРЕМИЙ структурний підрозділ з питань туризму та промоції.
Основне завдання цієї структури буде — розробка та реалізація ефективної Стратегії розвитку туризму та промоції вашого регіону або міста;
2) затвердити або подовжити Програму розвитку туризму та промоції регіону/міста на найближчі роки (назва може бути відмінна, але суть та сама);
3) закласти достатньо коштів у бюджеті на реалізацію цієї Програми розвитку туризму та промоції.
За підрахунками експертів, для того щоб 300-тисячне місто, яке лише розпочинає «туристичний шлях», стало приймати бодай по 100 тисяч туристів на рік, треба інвестувати в промоцію та програми просування туристичного бренду не менш як мільйон гривень. Ці кошти мають піти на участь у національних та міжнародних туристичних виставках та якісну промоцію міста для цільових аудиторій. Виготовлення та здійснення промоції міста раджу доручити перевіреним професіоналам, наприклад, туристичним асоціаціям.
Ну і, звичайно, держава та місцева влада, якщо хочуть розвивати туристичну індустрію, має створити податкові стимули та стати на захист інвесторів, які хочуть вкладати гроші в інфраструктуру.
Це дуже коротко. Наш Комітет з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту і туризму та я особисто завжди відкриті до співпраці!
Адже маємо одну мету — зробити Україну туристичною!!!
Анна РОМАНОВА, народний депутат України.
Древній Кам’янець-Подільський.
Фото надано прес-службою депутата.
