У новоствореній Білоцерківській об’єднаній територіальній громаді, що на Полтавщині, побували гості з Білоцерківського району Київської області. Сільські голови, керівники райради та представники виконавчої влади, профільні спеціалісти зі «столичного» краю вивчали досвід сільської глибинки.

 

Надто за умов, коли в їхньому районі таких об’єднаних громад ще взагалі немає. Водночас та, що співзвучна йому за назвою у Великобагачанському районі Полтавщини, об’єднала чотири нині вже колишні сільради з вісімнадцятьма населеними пунктами. Гості спершу ознайомилися з ними, а потім разом із господарями обговорювали здобутки і проблеми за круглим столом. Звісно, згадували про те, що поблизу столиці сільради зазвичай мають більші фінансові ресурси, вважають себе самодостатніми. Тому, мовляв, навіщо ще з кимось об’єднуватися, «розпорошувати» власні багатства...

Однак сільрада з центром у Білоцерківці, де розташовані потужне молокопереробне підприємство та офіс «батьківської» для нього агропромислової компанії, також була самодостатня, коштів на поточні потреби тут вистачало. Та чи гарантувало це реальний розвиток надалі?

До того ж, скажімо, головний скарб селян — земля — залишався «розділений» між малочисельними громадами (навіть у нинішній, об’єднаній, налічується майже чотири тисячі мешканців). І чи можна за таких умов не думати про майбутнє свого краю, більшість сіл якого зубожіють, знелюднються саме через відсутність перспективи? Адже одним чи кількома, нехай навіть «найблагополучнішими» населеними пунктами на район, як то кажуть, ситий не будеш і всіх земляків туди не переселиш...

Згідно з розрахунками, бюджет Білоцерківської об’єднаної територіальної громади у 2016 році становитиме 18 мільйонів гривень, його дохідна частина за перший квартал перевиконана. Водночас передбачається субвенція з державного бюджету обсягом 4,9 мільйона гривень. Цю досить вагому фінансову «ковдру», на переконання новообраного керівника громади Івана Лещенка, за жодних обставин не можна «перетягувати» на центральну садибу. Навпаки, кошти планують використати на першочергові потреби інших сіл, які раніше самостійно не могли «підняти» вантаж тієї чи іншої проблеми. Зокрема, в Подолі хочуть облаштувати дитсадок, а в Огирівці — вуличне освітлення, у Бірках — відремонтувати Будинок культури, в Красногорівці та Дзюбиному — збудувати водогони, в Балаклії — створити навчально-виховний комплекс.

Тільки побачивши реальні зміни на краще, мешканці колишніх сільрад, які тепер стають старостатами, повірять у дієвість та ефективність реформування, а «першопрохідці» матимуть переконаних послідовників. Як на Полтавщині, де створено 14 таких громад, так і на Київщині, де цей процес фактично лише починається. У Білоцерківської об’єднаної громади, якій не виповнилося ще й року, звісно, вистачає проблем росту. Їх також не приховували під час майже чотиригодинного спілкування з колегами з Київщини за круглим столом. Та якщо «вузькі місця» в організації діяльності пов’язані переважно з розмежуванням повноважень із районними структурами та старостатами, то забезпечення прав громади під час вирішення земельних питань потребує врегулювання на загальнодержавному рівні.

Представники Білоцерківського району цікавилися також практичною конкретикою реформування, відповідністю реаліям запропонованої Кабміном методики, новаціями фінансування соціальних об’єктів і закладів освіти тощо. До того ж і гості, і господарі погоджувалися з тим, що без удосконалення системи управління на засадах децентралізації, наповнення місцевого самоврядування новим змістом не обійтися. Як і без вивчення досвіду тих, хто вже зробив перші кроки на цьому шляху. Тому таке спілкування вирішили продовжити. На завершення зустрічі керівник Білоцерківської районної ради Віталій Гринчук і Білоцерківський сільський голова Іван Лещенко підписали меморандум про співпрацю згаданих територіальних громад Київщини та Полтавщини.

Полтавська область.