Чи не щодня бійці, перебуваючи на сході країни, дістають поранення. Деякі з них можуть призвести до тривалої втрати працездатності, що унеможливлює подальше проходження військової служби.
Оформлення пільгового статусу стає необхідністю, адже держава повинна забезпечити гідне існування громадянина, який віддав за неї своє здоров’я. «Голос України» звертає увагу на основні юридичні моменти, які важливо знати у разі поранення на передовій, із подальшим оформленням статусу інваліда війни.
Інвалідами війни вважаються особи, які дістали поранення, контузії, каліцтва, захворювання під час захисту Батьківщини, виконання обов’язків військової служби. Якщо поранення не супроводжуються стійким розладом функцій організму, медико-соціальними експертними комісіями визначається ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності.
У разі якщо боєць дістав поранення, він може оформити статус учасника бойових дій (оскільки брав участь у виконанні бойових завдань) або статус інваліда війни (якщо поранення призвело до стійкої втрати працездатності). Згідно з законодавством особам, які мають право на отримання кількох посвідчень відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», видається лише одне посвідчення за їх вибором. Тобто або посвідчення учасника бойових дій, або посвідчення інваліда війни. Проте варто наголосити, що статус інваліда війни має ширші пільги порівняно зі статусом учасника бойових дій (наприклад, інваліди війни користуються 100% (а не 75%) знижкою плати за комунальні послуги, має право позачергового (а не першочергового) забезпечення житлом тощо). Отже, у разі поранення, що призвело до стійкої втрати працездатності, бійцю краще оформляти статус інваліда війни.
Як не стати дезертиром?
Непоодинокими є випадки, коли з різних причин поранений боєць, не повертаючись до військової частини для отримання документів щодо проходження військово-лікарської комісії (ВЛК), після чи під час лікування вирушає додому. Нагадаємо, що відпустка за станом здоров’я надається військовослужбовцю командиром військової частини, де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК. Отже, нез’явлення на військову службу після відпустки або з лікувального закладу може розцінюватися як дезертирство, метою якого є ухиляння від проходження військової служби. Тому задля уникнення хибних звинувачень бійцю слід інформувати командування про стан здоров’я.
Про які документи не слід забувати
У разі поранення під час участі в антитерористичній операції необхідно отримати довідку про обставини травми у медичній частині, розташованій безпосередньо в районі дислокації частини, де військовослужбовець проходив службу. Така довідка оформляється у двох примірниках, один з яких подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця.
Військовий госпіталь чи інший заклад охорони здоров’я, що проводить лікування, видає військовослужбовцю виписний епікриз та направляє до військово-лікарської комісії. Військова частина або військовий комісаріат допомагають в оформленні документів для проходження ВЛК.
Військово-лікарська комісія встановлює причинний зв’язок травми відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми, та видає постанову ВЛК про причинний зв’язок поранення (травми, контузії, каліцтва).
Постанови ВЛК про причинний зв’язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв найчастіше приймаються, наприклад, з такими формулюваннями: «поранення, пов’язане з виконанням обов’язків військової служби» або «захворювання, пов’язане з проходженням військової служби». Якщо документи про обставини поранення на момент медичного огляду відсутні, то в постанові ВЛК зазначається, що боєць отримав захворювання, а не поранення, а після відпустки поранений вважається придатним до служби. Від формулювання залежить і розмір одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності. Для порівняння: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення, отриманого ним під час виконання обов’язків військової служби, у разі встановлення інвалідності, наприклад, І групи виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 344 500 грн. Водночас військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням ним військової служби, у разі встановлення інвалідності І групи — 165 360 грн.
Після проходження ВЛК військова частина або військовий комісаріат направляють військовослужбовця до медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) Міністерства охорони здоров’я, яка за наявності підстав встановлює інвалідність та видає відповідну довідку.
Оскільки в зону бойових дій особи вирушають з різним правовим статусом, перелік документів, які є підставою для надання статусу інваліда війни, різниться. Спільною умовою для всіх категорій осіб є те, що отримання поранення, контузії чи каліцтва відбувається під час безпосередньої участі в антитерористичній операції у період її проведення. Лише після проходження встановленого порядку та наявності нищезазначених документів особа може звернутися до органу соціального захисту за місцем проживання для отримання посвідчення інваліда війни.
Військовослужбовцями та працівниками утворених відповідно до закону військових формувань подається довідка медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Працівниками підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, подаються: 1) довідка медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності; 2) документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції (витяги з наказів, розпоряджень, посвідчень про відрядження, книг нарядів, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень), а також документи, що були підставою для ухвалення керівниками підприємств, установ, організацій рішення про направлення осіб у таке відрядження.
Особами, які захищали країну у складі добровольчих формувань, які в подальшому були включені до складу утворених відповідно до закону військових формувань та правоохоронних органів, подається довідка медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Особами, які захищали країну у складі добровольчих формувань, які в подальшому не були включені до складу військових формувань та правоохоронних органів, подаються: 1) довідка медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності; 2) клопотання про надання статусу інваліда війни керівника добровольчого формування, до складу якого входила така особа, або командира (начальника) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил, МВС, Національної гвардії чи іншого утвореного відповідно до закону військового формування чи правоохоронного органу, у взаємодії з якими особа виконувала завдання антитерористичної операції. До клопотання додаються документи, що підтверджують участь особи в антитерористичній операції, або письмові свідчення не менш як двох свідків з числа осіб, які разом з такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій, інваліда війни або учасника війни; 3) довідка керівника Антитерористичного центру при СБУ, Генерального штабу Збройних Сил про виконання добровольчими формуваннями завдань антитерористичної операції у взаємодії зі Збройними Силами, МВС, Національною гвардією та іншими утвореними відповідно до закону військовими формуваннями та правоохоронними органами, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.
Волонтерами подаються: 1) довідка медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності; 2) довідка керівника Антитерористичного центру при СБУ, Генерального штабу Збройних Сил про добровільне забезпечення або добровільне залучення особи до забезпечення проведення антитерористичної операції або рішення суду про встановлення факту добровільного забезпечення або добровільного залучення особи до забезпечення проведення антитерористичної операції у разі відсутності зазначеної довідки.
